Справа №523/16700/20
Провадження №1-кс/523/4095/20
про повернення клопотання про арешт майна
09 листопада 2020 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12020166490000245 від 23.10.2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, клопотання інспектора СД Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 27.10.2020 року про арешт майна, -
05.11.2020 року до Суворовського районного суду м.Одеси від інспектора СД Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким 26.10.2020 року о 23:11 годині працівниками поліції за адресою: м.Одеса, вул.Хаджибеївська дорога 193, виявлено невстановлену особу, із речовиною рослинного походження.
Як слідує з клопотання, за рапортом БПОП ГУНП в Одеській області, СД Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12020166490000245 від 23.10.2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а у внесеному клопотанні дізнавач ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на вилучені в ході огляду місця події 2 пакети з речовиною невідомого походження, та в обґрунтування внесеного клопотання дізнавач посилається на те, що «…метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні…».
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За ст.132 вказаного Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Статтями 276, 277 КПК України регламентовано, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, а письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 означеного Кодексу, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Попри те, матеріали клопотання не містять відповідних документів в розумінні вимог ст.ст.36-37, 110, 214 КПК України, якими мають бути підтверджені процесуальні повноваження прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12020166490000245, адже зі змісту доданого до клопотання витягу з ЄРДР від 27.10.2020 року, не вбачається відповідних відомостей щодо залучення будь-якого прокурора до конкретного кримінального провадження.
Крім того, у внесеному клопотанні всупереч приписам ч.2 ст.171 КПК України не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку, а пропонуючи накласти арешт на майно, яке є речовим доказом, сторона обвинувачення взагалі не надала в розпорядження суду жодного документу в розумінні ст.ст.98-100, 104, 110 цього Кодексу, на підтвердження визнання такого майна речовим доказом, його огляду з докладним описом та фотофіксацією.
Разом із тим, матеріали клопотання в порушення ч.3 ст.132 КПК України не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а матеріали означеного клопотання не містять відомостей щодо повідомлення в порядку ст.276 зазначеного Кодексу певній особі про підозру у вчиненні злочину в даному кримінальному провадженні.
Між тим, зі змісту матеріалів внесеного клопотання слідує, що під час патрулювання працівниками поліції, останніми було зупинено транспортний засіб «БМВ», номерний знак Болгарської реєстрації НОМЕР_1 , та під час спілкування працівниками поліції з водієм вказаного автомобіля, у останнього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння.
За ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо: водій порушив Правила дорожнього руху; є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; транспортний засіб перебуває в розшуку ; необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Однак, ані матеріали внесеного клопотання, ані рапорт працівника УПП в Одеській області, не містять доказів, що вказують на існування підстав для зупинки транспортного засобу «БМВ», оскільки посилаючись на перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп'яніння під час керування автомобілем, в розпорядження слідчого суді не надано відповідних документів, що підтверджують правомірність наведеного заходу (на кшталт, протокол про адміністративне правопорушення за порушення «Правил дорожнього руху»).
Наряду з викладеним, як вбачається з наведеного рапорту працівника УПП в Одеській області, останнім після зупинки відповідного транспортного засобу, було здійснено виклик слідчо-оперативної служби.
Частиною 1 ст.209 КПК України регламентовано, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, а за ч.5 ст.208 зазначеного Кодексу, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, який підписується особою, яка його склала, і затриманим.
Втім, матеріали внесеного до суду клопотання взагалі не містять відповідних відомостей щодо оформлення уповноваженою службовою особою будь-яких процесуальних документів про вищеописане затримання виявленої особи, яка фактично змушена була залишатися з працівниками поліції до приїзду слідчо-оперативної групи, що у свою чергу свідчить про обмеження прав вказаної особи на свободу і особисту недоторканість за ст.5 Європейської Конвенції з прав людини та суперечить встановленим ст.ст.208-210 КПК України вимогам.
Отже, зазначені положення законодавства в контексті визначених у внесеному клопотанні дізнавачем ОСОБА_2 обставин виявлення і вилучення у відповідної особи майна, необхідність накладення арешту на яке пропонується стороною обвинувачення, не дозволяють слідчому судді пересвідчитись в правомірності застосованих і вчинених працівниками правоохоронних органів заходів.
Втім, оцінюючи доданий до означеного клопотання протокол огляду місця події від 27.10.2020 року - ділянки місцевості біля будинку №193 по вул.Хаджибеївська дорога в м.Одесі, на предмет допустимості, слідчий суддя дійшов наступного.
Як вбачається з означеного протоколу місця події від 27.10.2020 року, огляд місця події проведено інспектором ОСОБА_2 в період часу з 00:51 до 00:54 годин того ж дня на підставі (з протоколу - дослівно) «Z».
Попри те, слідчий суддя вважає, що зазначена підстава не може бути визнано належною, оскільки підставою для проведення огляду місця події має бути певна інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у відповідній процесуальні формі та без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.
Однак, матеріали означеного клопотання не містять будь-яких даних, які могля б стати підставою для проведення 27.10.2020 року огляду місця події за вказаною адресою.
Аналогічну правову позицію щодо існування зафіксованих у процесуальній формі підстав для проведення огляду місця події висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі №740/5066/15-к (постанова від 07.06.2018 року, провадження №51-3331км18).
Між тим, означене клопотання подано до суду дізнавачем 05.11.2020 року, тоді як вилучення майна у конкретному випадку, мало місце 26.10.2020 року, що з огляду на неповернення зазначеного майна його володільцю в порядку, встановленому ч.5 ст.171 КПК України, свідчить про недотримання вказаним дізнавачем строків звернення з таким клопотанням, протягом одного робочого дня після вилучення майна.
Одночасно слід зауважити на тому, що всупереч вимогам розділу ІІІ «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року, матеріали означеного клопотання не непрошиті, відсутній супровідний лист та реєстраційний номер вихідної кореспонденції, що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.
Аналогічні висновки містяться в Розділі 1 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду інспектором СД Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є необґрунтованим й безпідставним, зміст якого до того ж не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та процесуальні повноваження вказаного прокурора не підтверджені доданими до клопотання матеріалами, внаслідок чого й у контексті ст.ст.132, 172 цього ж Кодексу слідчий суддя доходить висновку про повернення клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.2-3, 8-9, 13, 26, 132, 167, 170-172, 277-278, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання інспектора СД Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 27.10.2020 року, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 та подане у кримінальному провадженні №12020166490000245 від 23.10.2020 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору.
Надати Одеській місцевій прокуратурі №4 строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1