Справа № 508/713/20
Провадження № 1-кп/508/44/20
Іменем України
"27" листопада 2020 р. смт. Миколаївка
Миколаївський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання потерпілої, ОСОБА_7 , по кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160370000085 від 20.06.2019 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
В провадженні Миколаївського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160370000085 від 20.06.2019 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна.
Потерпілою, ОСОБА_7 , подано клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема й на автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою забезпечення цивільного позову про відшкодування заподіяної діями обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди. Просила, провести підготовче судове засідання і розглянути зазначене клопотання у її відсутність.
Прокурор, ОСОБА_3 , вважав клопотання потерпілої безпідставним і необґрунтованим, а тому таким яке не підлягає задоволенню.
Захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а також обвинувачений ОСОБА_4 вважали клопотання потерпілої безпідставним і необґрунтованим, а тому таким яке не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно обвинуваченого за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частинами 8 та 11 ст. 170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали, суд вважає що клопотання не підлягає задоволенню.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно необхідне для забезпечення цивільного позову, та відповідно до ч. 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе, необхідність такого арешту.
Судом встановлено, що сума заявлених вимог в цивільному позові потерпілого складає 97091,01 грн., що є набагато меншим вартості майна, на яке потерпіла сторона просить накласти арешт.
При цьому, потерпіла, заявляючи клопотання про арешт майна обвинуваченого, не визначила перелік і види майна, що належить арештувати і не надала документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження обвинуваченим, таким майном.
Згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, зокрема, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завдання кримінального провадження.
Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що у клопотанні потерпілої ОСОБА_7 про арешт майна - слід відмовити.
Керуючись ст. 170, 172, 173 Кримінального процесуального кодексу України,
В задоволенні клопотання ОСОБА_7 по кримінальному провадженні № 12019160370000085 від 20.06.2019 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна обвинуваченого для забезпечення цивільного позову - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1