Номер провадження 22-ц/821/1763/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/549/20 Категорія: 305010300 Івахненко О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
18 листопада 2020 року Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач)
Суддів Василенко Л. І., Карпенко О. В.
За участі секретаря Анкудінова О. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Генеральна прокуратура України, Прокуратура Черкаської області, Смілянська місцева прокуратура;
особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Івахненко О. у Чигиринському районному суді Черкаської області 08.09. 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Черкаської області, Смілянської місцевої прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями( бездіяльністю) органів прокуратури, -
07 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Черкаської області, Смілянської місцевої прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями( бездіяльністю) органів прокуратури.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 30.05.2012 року він звернувся до прокуратури Чигиринського району Черкаської області із заявою про проведення перевірки щодо відповідності чинному законодавству наказу № 76 кл від 05.10.2009 року «Про скорочення штату працівників Чигиринської центральної лікарні», підписаного головним лікарем Чигиринської ЦРЛ ОСОБА_2 . У даній заяві позивач просив прокуратуру звернути увагу на висвітлені у ній питання та перевірити обставини його звільнення, а також прохав провести перевірку в його присутності.
30.06.2012 року на адресу позивача ОСОБА_1 з прокуратури Чигиринського району Черкаської області надійшов лист № 106 від 27.06.2012 року, в якому вказано, що після розгляду звернення ОСОБА_1 встановлено, що підстави для прокурорського реагування відсутні.
У позовній заяві позивач вказує, що дану перевірку проводила помічник прокурора Бордуніс О.П. без його участі, а перевірка зводилась до посилання на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2011 року, залишеного без змін апеляційним судом Черкаської області щодо відмови ОСОБА_1 у визнанні недійсним наказу про скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ.
Позивач ОСОБА_1 посилається, що помічник прокурора не звернула уваги на те, що згідно рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 року відмовлено у позові ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді, та вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 був незаконно призначений на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ Черкаської області, а Чигиринська райрада незаконно уклала контракт з ним. Позивач вважає, що вказаний факт свідчить про те, що уповноважена особа прокуратури, діючи з порушенням вимог чинного законодавства, порушила законні права позивача, так як належної, повної та всебічної перевірки не провела, чим спричинила йому моральну шкоду, яку позивач ОСОБА_1 оцінює у розмірі 150 000 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 244 705 грн.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь компенсацію за рахунок бюджету України через Державну казначейську службу України 150000 грн. моральної шкоди та 244 705 грн. матеріальної шкоди, спричиненої незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури, які, він вважає, полягають у неналежному розгляді звернення позивача.
Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Черкаської області, Смілянської місцевої прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , заподіяної незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури - відмовлено повністю.
Судові витрати компенсовано за рахунок держави .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 скаржив дане рішення в суд апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка зареєстрована у Черкаському апеляційному суді 08 жовтня 2020 року Вх. № 10452/20 - Вх.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому є незаконним.
Скаржник зазначає, що підставою для скасування рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки суд вважає, що позивач не обґрунтував належними доказами, в чому саме полягає моральна шкода, завдана йому під час розгляду звернення позивача прокуратурою Чигиринського району Черкаської області, а також не обґрунтував розмір шкоди, не вказав, із яких обставин виходив позивач, зазначаючи суму моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
Однак, скаржник не погоджується із висновками суду, посилаючись, що при розгляді справи судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги викладені обставини щодо не проведення прокуратурою Чигиринського району Черкаської області належних перевірок за зверненням позивача у 2009 та 2010 роках, що він вважає, призвело до того, що судом зроблено невірний висновок стосовно відсутності причинно - наслідкового зв'язку між будь-якими діями прокуратури Чигиринського району Черкаської області або її посадовими особами та тим, що позивач ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників Чигринської центральної районної лікарні.
ОСОБА_1 у скарзі зазначає, що є незрозумілим, чому суд під час розгляду справи не взяв до уваги відповіді позивача, які були надані ним суду на відзиви на позов прокуратури Черкаської області та Смілянської місцевої прокуратури .
В обґрунтування судового рішення, що оскаржується позивачем, районним судом покладено рішення Чигиринської районного суду Черкаської області від 11 серпня 2011 року, у справі № 2-275/11, але, при цьому, не взято до уваги ту обставину, що судове рішення у вищевказаній справі винесене судом на підставі фальсифікованих документів, а також ту обставину, що висновки судді Ткаченко С. Є. по зазначеній справі, суперечать нормам матеріального права.
Також скаржник у скарзі вказує, що судом не взято до уваги, як доказ, рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 10.01. 2012 року, у справі № 2-731/2011, яким спростовуються висновки судді Ткаченко С.Є., викладені у рішенні Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.08. 2011 року, у справі № 2-275/11, а також є прямим доказом неправильного застосування норм матеріального права під час розгляду Чигиринським судом Черкаської області справи № 2-275/11, вважає скаржник.
Скаржник ОСОБА_1 просить рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
30 жовтня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури Вх. № 11257/20 Вх.
У відзиві Черкаська обласна прокуратура вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Прокуратурою зазначено, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк загальної позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки такий строк збіг.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін подання скарги у разі незгоди з відповіддю на звернення. Згідно даних вимог вказаної статті закону скарга на рішення, що оскаржувалося, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Прокуратурою Черкаської області також вказано, що позивач мав право звернутися до прокуратури вищого рівня із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність прокуратури Чигиринського району Черкаської області, або до суду. Проте, позивач оскаржив до суду дії прокуратури Чигиринського району Черкаської області лише в 2020 році, що свідчить про пропуск позивачем встановленого законом строку.
У відзиві на апеляційну скаргу Прокуратурою Черкаської області зазначено, що факти, викладені у зверненні ОСОБА_1 , були предметом дослідження судом першої інстанції. Позивачем у даній справі не наведено жодних фактів вчинення прокуратурою Чигиринського району Черкаської області або її посадовими особами будь - яких неправомірних дії, які б призвели б до порушення та обмеження прав позивача.
Прокуратура посилається у відзиві, що відсутній причинно-наслідковий зв?язок між будь - якими діями прокуратури Чигиринського району Черкаської області або її посадовими особами та тим, що позивач ОСОБА_1 був звільнений із займаної ним посади у зв'язку зі скороченням штату працівників Чигиринської ЦРЛ, оскільки він сам у своєму зверненні вказував на те, що не ставить питання про законність чи незаконність його звільнення з посади і поновлення на посаді. Прокуратурою також вказано, що позивач не обґрунтував належними доказами, в чому саме полягає моральна шкода, завдана йому під час розгляду його звернення прокуратурою Чигиринського району Черкаської області, та не обґрунтував її розмір, не вказавши, з яких обставин виходив позивач, зазначаючи суму моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 оскаржує факти неналежного розгляду його звернення прокуратурою Чигиринського району Черкаської області, розмір заподіяної, матеріальної шкоди не може бути стягнуто відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Прокуратурою звертається увага, що позивачем ОСОБА_1 не оскаржувалася відповідь на своє звернення ні до вищестоящих органів прокуратури, ні до суду, а тому такі дії відповідної посадової або службової особи у передбаченому законом порядку протиправними не визнавалися, отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
Прокуратура Черкаської області у відзиві на апеляційну скаргу вважає, за вказаних обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
10 листопада 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Генеральної прокуратури України Вх. № 11620/20 Вх., в якому просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.
ОСОБА_1 не надано жодного документального підтвердження того, що вказаний лист № 106 Зв.09/ 12 від 27. 06. 2012 року про розгляд його звернення слугував підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень щодо визнання незаконними дій посадових осіб прокуратури Чигиринського району Черкаської області в порядку, визначеному КПК України або в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», що надавало б йому право на відшкодування матеріальної шкоди в порядку, передбаченому ст.1 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої
Громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури та суду» та ст.1174 ЦК України.
У відзиві Генеральна прокуратура України посилається на те, що позивачем не доведено належними доказами, що йому завдано матеріальну і моральну шкоду органами Генеральної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, тому судом абсолютно вірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями( бездіяльністю) органів прокуратури.
У відзиві вказано, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника прокуратури Черкаської області, які з'явилися в судове засідання, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що є предметом оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вище нормам закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ч.1 ст. 13 ЦПК України.
Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд згідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями( бездіяльністю) органів прокуратури, суд першої інстанції виходив із недоведеності та безпідставності позовних вимог, посилаючись, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконності дій посадових осіб прокуратури Чигиринського району Черкаської області при розгляді його звернення, як і не доведено позивачем наявності моральної і матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок розгляду прокуратурою Чигиринського району Черкаської області його звернення, а також не доведено наявності причинного зв'язку між дією (бездіяльністю) відповідних посадових осіб та шкодою, які б слугували підставою для виникнення у відповідачів зобов'язання з відшкодування шкоди відповідно до норм ст.ст. 23,1167,1174 ЦК України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наданими позивачем доказами, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, тому суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам, обставинам справи та вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом позивач ОСОБА_1 , звертаючись в суд із даними позовними вимогами ставив питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди із посиланням на вимоги ст. 1174 ЦК України ( а. с. 8).
30 травня 2012 року позивач звернувся до прокуратури Чигиринського району Черкаської області із заявою про проведення перевірки щодо відповідності чинному законодавству наказу № 76 кл від 05.10.2009 року «Про скорочення штату працівників Чигиринської центральної лікарні», підписаного головним лікарем Чигиринської ЦРЛ ОСОБА_2 ( а. с. 38 - 39).
Разом з тим, зі змісту заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1 , звертаючись до органів прокуратури, не ставив питання про законність чи незаконність звільнення із займаної посади та поновлення на роботі, а просив прокуратуру звернути увагу на висвітлені у ній питання, та перевірити обставини його звільнення, внести на наказ № 76 кл від 05.10.2009 року документ прокурорського реагування - протест та встановити факт виконання ОСОБА_3 обов'язків юрисконсульта (юриста), коли остання в період з 05.05.2010 року по 31.12.2010 року перебувала на посаді техніка Чигиринської ЦРЛ, а також прохав провести перевірку в його присутності.
На а. с. 40 - 41 міститься копія листа від 27.06.2012 року, направленого на адресу позивача ОСОБА_1 з прокуратури Чигиринського району Черкаської області № 106 Зв.09/12 від 27.06.2012 року - відповідь на звернення, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо незаконності наказу № 76 кл від 05.10. 2009 року «Про скорочення штату працівників Чигириської ЦРЛ» та його опротестування.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що під час розгляду звернення позивача встановлено, що підстави для прокурорського реагування відсутні.
Згідно рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 06.10.2011 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у визнанні недійсним наказу про скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ ( а. с. 67 - 72, 73 -74).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції , що позивачу ОСОБА_1 було надано письмову обгрунтовану відповідь на його звернення у встановлений законом строк та з посиланням на норми матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи не вбачається та не спростовано самим ОСОБА_1 , що він оскаржував відповідь на своє звернення до вищестоящих органів прокуратури, чи до суду, і такі дії відповідної посадової або службової особи, у передбаченому законом порядку (визначеному КПК України або в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян») протиправними не визнавались, оскільки такі докази відсутні у матеріалах справи.
Відповідно до положень ст. 1174 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст. 12 ЦПК).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків , передбачених законом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Тобто, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що районним судом вірно зазначено, що позивачем не надано доказів завдання йому моральної шкоди внаслідок розгляду його звернення від 30.05.2012 року, оскільки, дії посадових осіб прокуратури Чигиринського району, у передбаченому законом порядку (визначеному КПК України або в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян») протиправними не визнавались і позивач з такими вимогами не звертався.
Апеляційний суд поділяє позицію суду першої інстанції, що ОСОБА_4 не наведено жодних фактів вчинення прокуратурою Чигиринського району Черкаської області або її посадовими особами будь-яких неправомірних дій (бездіяльності), прийняття рішень, які б призвели до порушення та обмеження його прав, та не надано жодних доказів, як в суд першої так і апеляційної інстанції, на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню в спірних правовідносинах, і що саме даний лист-відповідь прокуратури Чигиринського району Черкаської області на його звернення слугував порушенням законних прав і інтересів позивача.
Суд першої інстанції правильно послався, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між будь-якими діями прокуратури Чигиринського району Черкаської області або її посадовими особами та тим, що позивач ОСОБА_1 був звільнений із займаної ним посади у зв'язку зі скороченням штату працівників Чигиринської ЦРЛ, оскільки навіть у самому його зверненні позивач вказував на те, що не ставить питання про законність чи незаконність його звільнення з посади і поновлення на посаді.
Виходячи з вище викладеного, посилання скаржника у скарзі відносно того, що він внаслідок неналежного, на думку ОСОБА_1 , розгляду звернення органом прокуратури, не має постійної роботи до даного часу, він позбавлений конституційного права на працю, позбавлений можливості реалізувати свої здібності та отримувати достойну винагороду за свою працю, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними та недоведеними, тому доводи скаржника не підлягають задоволенню апеляційним судом.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, який дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення матеріальної шкоди, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди, яку ОСОБА_1 визначив у розмірі 244 705 грн., оскільки скаржником не підтверджено документально доказами ні у позовних вимогах, ні у апеляційній скарзі, якими саме діями чи бездіяльністю органів прокуратури заподіяно ОСОБА_1 матеріальну шкоду, які він визначив у 244705 грн., на підставі якого закону ним здійснено вказаний розрахунок, та чому саме такий розмір шкоди він просить стягнути на його користь.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду, впливали на їх обгрунтованість, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які скаржником не підтверджено належними доказами, які б слугували підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та вимог позивача.
Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, тому доводи скаржника є безпідставними і не підтвердженими доказами, що не дає підстав для їх задоволення.
Отже, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, які б вказували на незаконність рішення суду першої інстанції та задоволення вимог скаржника.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Черкаської області, Смілянської місцевої прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями ( бездіяльністю) органів прокуратури - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.
Повний текст постанови складений 26 листопада 2020 року.
Головуючий Нерушак Л.В.
Судді Василенко Л. І.
Карпенко О. В.