Номер провадження 22-ц/821/1842/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/296/20 Категорія: 304090000 Свитка С. Л.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 листопада 2020 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової О.Л. на заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обгрунтування своїх позовних вимог банк вказував на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву № б/н від 15 серпня 2011 року.
Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач власним підписом у анкеті-заяві також підтвердив, що ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, у якій є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до Угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використанням кредитних коштів.
Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Встановлення та зміну кредитного ліміту за рішенням банку, а також відсоткової ставки за користування кредитними коштами позивач обґрунтовував положеннями договору, що викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг.
Відповідальність позичальника у разі прострочення зобов'язання (нарахування процентів в підвищеному розмірі, порядок нарахування пені та штрафу, процентів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) позивач також обґрунтовував умовами договору, що викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах кредитного ліміту.
Відповідач своєчасно кредит не погашав, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, розмір якої за розрахунком банку станом на 22 березня 2020 року становила всього 17 149, 68 грн. з яких:
8 557,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8 557,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту);
0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
3 227,70 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
4 071,28 грн. - нарахована пеня;
0,00- нараховано комісії;
а також штрафи:
500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
792,84 грн. - штраф (процентна складова).
Вказану заборгованість АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 2 102 грн.
Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15 серпня 2011 року в сумі 8 557,86 грн. станом на 22 березня 2020 року та судові витрати (судовий збір) в сумі 1 048,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідачем була отримана кредитна картка, він отримав та використовував кредитні кошти, що підтверджується заявою відповідача, розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що позичальник частково погасив кредит.
Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, то банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того, районний суд зазначив, що вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК позивач не заявляв, а розраховані банком відсотки у розмірі, передбаченому Умовами та правилами, не були узгоджені між сторонами, а тому вважав вимоги банку в цій частині безпідставними.
Рішення районного суду оскаржено банком в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пенею та штрафами, з посиланням на те, що суд ухвалив рішення в цій частині без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підписання позичальником анкети-заяви, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості свідчать про укладення між сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток.
Скаржник вказує на те, що надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів позивачем не спростовані. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав до суду відзиву на позов і жодних належних та допустимих доказів того, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети-заяви.
Крім того, ОСОБА_1 підписав Довідку про умови кредитування, в якій визначено між сторонами базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5%), порядок нарахування пені, а також розмір штрафів при порушенні термінів платежів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Вказану довідку апелянт просить врахувати апеляційним судом, оскільки такий доказ не був поданий до районного суду разом із позовною заявою, бо вважав надані до позову докази достатніми, ухвала про витребування додаткових доказів чи відзив на позов на адресу позивача не надходили, а тому і про необхідність подання додаткових доказів на підтвердження своїх позовних вимог банку стало відомо вже після отримання оскаржуваного рішення.
Одним з доводів апеляційної скарги є безпідставна відмова місцевого суду у стягненні відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України. Скаржник зазначає, що банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, яким встановлений підвищений розмір відсоткової ставки ( 84%).
Навіть якщо суд не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг, в будь-якому разі повинен був стягнути відсотки за погодженою ставкою 2.5 % річних за період з 01 грудня 2019 року по 22 березня 2020 року.
Посилаючись на такі аргументи, апелянт просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пенею та штрафами, та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.
На апеляційну скаргу відзив не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Зі змісту апеляційної скарги та її прохальної частини вбачається, що рішення в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, якою виявив бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальну». Бажаний розмір кредитного ліміту позичальником не вказаний.
Підписанням вказаної заяви відповідач погодився на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Підписант ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Зі змісту заяви вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, і відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
Відомостей про розмір пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої банком, станом на 22 березня 2020 становила всього 17 149, 68 грн. з яких:
8 557,86 грн. - заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8 557,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту);
0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
3 227,70 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
4 071,28 грн. - нарахована пеня;
0,00- нараховано комісії;
а також штрафи:
500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
792,84 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).
Крім того, згідно ч. 4 ст. 12 Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник подав до суду нові докази, які не були надані суду першої інстанції. Зокрема, апеляційному суду надано довідку про умови кредитування (а.с. 99).
Нові докази, додані до апеляційної скарги, та які не були надані суду першої інстанції, суд не приймає з огляду на таке.
За вимогами ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд критично оцінює доводи банку, щодо неподання довідки про умови кредитування по договору, укладеного банком з ОСОБА_1 , оскільки апелянтом не надано доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від волі позивача. Доводи позивача в цій частині зводяться лише до припущень щодо достатності доказів, які надані разом з позовною заявою.
Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, які не містять підпису відповідача та які, як вказує позивач, діяли на момент укладення кредитного договору; розрахунок заборгованості за договором станом на 16 грудня 2015 року, станом на 30 листопада 2019 року, станом на 22 березня 2020 року; банківську виписку за договором; довідку про зміну умов кредитування; довідку про строк дії кредитних карток, виданих на ім'я відповідача.
При цьому, вказані в анкеті-заяві Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Виходячи зі змісту підписаної заяви, частинами кредитного договору є заява, Умови та Правила надання банківських послуг і тарифи банку, оскільки саме їх змістом встановлений ряд умов, необхідних для кредитного договору.
Вказаного в анкеті звіту, що видається банком на підтвердження факту надання банківських послуг, пам'ятки клієнта та тарифів банку матеріали справи не містять.
При цьому, апеляційний суд наголошує на неможливості врахування як належного та допустимого доказу на підтвердження умов договору саме наданих банком Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку та укладаючи з позивачем договір.
Крім того, в даному випадку також неможливо застосовувати до даних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк». Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 липня 2019 року ( справа № 342/180/17), який вірно врахований місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, окрім складових тіла кредиту, стягнути відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; пеню та штрафи.
Позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків у порядку ст. 625 ЦК України колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Вказаною статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми, передбачені ст. 625 ЦК України.
Питання про стягнення інфляційних витрат в суді першої інстанції банком не ставилось.
Відповідно до довідки (а.с. 25), наданої АТ КБ «ПриватБанк» в суд першої інстанції, відповідачу видавалися картки, термін дії останньої до 03/22, що свідчить про те, що кредитні правовідносини між сторонами тривають, ще не сплив строк кредитування, що виключає можливість застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України незалежно від їх розміру.
Посилання апелянта у скарзі на те, що суд був зобов'язаний стягнути відсотки із відповідача за погодженою відсотковою ставкою 2,5 % за період з 01 грудня 2019 року по 22 березня 2020 року як базова ставка за користування кредитом), колегія суддів відхиляє, оскільки такі посилання є необгрунтованими належними та допустими доказами, вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами позивач не заявляв.
Перевіряючи доводи банку в частині вимог про стягнення пені та штрафів колегія суддів зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Отже, оскільки банком було одночасно заявлено вимоги до відповідача, як щодо пені, так і щодо штрафів за одне й те саме порушення, а саме за несвоєчасність погашення останнім заборгованості, то задоволенню може підлягати тільки одна з вимог.
Вказана правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року за результатами розгляду справи № 358/384/19.
Однак, ні умови щодо стягнення пені, ні умови щодо стягнення штрафів не були узгодженні між сторонами під час укладення договору про надання банківських послуг, в зв'язку із чим позовні вимоги банку в цій частині є безпідставними.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права в частині, яка є предметом апеляційного перегляду. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової О.Л. залишити без задоволення.
Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді