26 листопада 2020 року
м. Рівне
Справа № 559/1844/19
Провадження № 22-ц/4815/1229/20
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лопухович Аллою Олександрівною на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року про залишення без розгляду позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 жовтня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 30 січня 2020 року о 09:30 год..
За клопотанням представника відповідача - адвоката Дака Т.П. у судовому засіданні оголошено перерву до 09:30 год. 09.04.2020 року.
08.04.2020 представником позивача - адвокатом Лопухович А.О. до суду подано заяву в якій просила судовий розгляд справи відкласти на іншу дату, після скасування усіх карантинних обмежень.
У судове засідання призначене на 09.04.2020 року позивач та його представник не з'явилися. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Розгляд справи відкладено на 24 вересня 2020 року о 10:00 год..
23.09.2020 року, представником позивача - адвокатом Лопухович А.О. до суду подано заяву, в якій просила судовий розгляд справи відкласти на іншу дату враховуючи те, що ОСОБА_1 на даний час перебуває поза межами України, проте бажає щоб розгляд справи був проведений за його участі. Розгляд даного клопотання просить провести без її участі через зайнятість в іншому процесі.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомлені, повторно не з'явилися в судове засідання. Заяви про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, представником ОСОБА_1 - адвокат Лопухович А.О. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що її неявку та неявку позивача в останнє судове засідання неможна вважати повторною, в розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Неявка в судове засідання 24.09.2020 року - це була перша неявка після знаття карантинних обмежень.
Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Вони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Їх неявка не перешкоджає судовому розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачає, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Умовою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 257 та ч. 5 ст. 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.
Матеріали справи не свідчать про наявність факту повторної неявки позивача та його представника в судові засідання без зазначення причин такої неявки.
Також, матеріали справи не містять доказів, що судом вирішувалося питання про обов'язкову участь позивача у розгляді справи, у зв'язку з тим, що його неявка перешкоджає розгляду справи.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Лопухович Аллою Олександрівною задовольнити.
Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24 вересня 2020 року - скасувати.
Справу направити до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.