26 листопада 2020 року
м. Рівне
Справа № 570/5872/19
Провадження № 22-ц/4815/1177/20
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року (ухвалене у складі судді Остапчук Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2011 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нормальні подружні стосунки у нього з відповідачкою не склалися через відсутність взаєморозуміння, відмінність поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. Між нами виникали постійні сварки, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. З грудня 2018 року шлюбні стосунки остаточно припинені. Проживають окремо, спільного господарства не ведуть, мають різні бюджети і кожен з них живе своїм життям. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Просить суд шлюб розірвати.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 16 жовтня 2011 року Виконавчим комітетом Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області (актовий запис № 46).
Неповнолітніх дітей, дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено з матір'ю.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що визначаючи місце проживання дітей з відповідачем суд фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки ним така позовна вимога не заявлялася, а спір з даного приводу є предметом розгляду у іншій справі.
З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині "Неповнолітніх дітей, дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено з матір'ю".
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення місцевого суду в частині розірвання шлюбу позивачем не оскаржується, а тому його законність і обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до статті 19 СК України під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Під час розгляду справи місцевим судом, жодна із сторін не заявляла про наявність спору про визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_1 , у своїй позовній заяві не наводив жодних мотивів та заперечень щодо проживання дітей разом із матір'ю.
Провадження у іншій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх дітей відкрито 13 травня 2020 року, тобто після ухвалення судом рішення у даній справі.
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, про порядок та розмір виплати коштів на утримання дітей, дружини (чоловіка), а також про поділ спільного майна подружжя, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Місцевий суд під час розгляду справи не вирішував питання про визначення місця проживанн дітей, а залишив проживати дітей з матір'ю, що не є тотожним поняттям. На час розгляду справи спору щодо проживання дітей не було, а тому суд правомірно вирішив питання про залишення проживання дітей з матір'ю одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.