Справа № 348/1343/20
Провадження № 33/4808/546/20
Категорія Міськевич О.Я.
Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.
Суддя-доповідач Васильєв
26 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Гедзика В.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гедзика В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, жителя АДРЕСА_1 , ФОП « ОСОБА_2 », громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок)., а також стягнуто судовий збір - 420 грн. 40 коп.,
Судом першої інстанції встановлено, що 18.07.2020 р. о 23.40 год. ОСОБА_1 будучи фізичною особою підприємцем і являючись при цьому суб'єктом господарювання в АДРЕСА_1 , допустив роботу ресторану «Ресторан» та не припинив його роботу після 23.00 год. чим порушив вимоги Постанови КМУ № 588 від 08.07. 2020 року.
На постанову суду адвокат Гедзик В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, вказавши, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому постанова підлягає скасуванню.
Зазначає, що на момент винесення постанови суду, постанова КМУ №392 від 20.05.2020 року щодо заборони роботи після 23 год. та до 07 год суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього втратила свою чинність, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Вказує на те, що судом при прийнятті рішення у справі, не взято до уваги висновки Конституційного Суду України у рішенні, де зазначено, що згідно ст.64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України: в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
На його думку, у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушено положення постанови КМУ №392 від 20.05.2020 року із змінами та доповненнями, які згідно постанови КМУ №588 від 08.07.2020 року є підзаконними актами і такими, що обмежують конституційні права і свободи людини.
Просить постанову суду відносно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
До початку розгляду справи в апеляційному суду, ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, однак за участю його захисника - адвоката Гедзика В.М.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Гедзик В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Просив розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 і подальше відкладення розгляду апеляційної інстанції є безпідставним та вказував, що ОСОБА_1 повністю довіряє йому представництво своїх інтересів у суді апеляційної інстанції .
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не з'явився до суду, однак подав заяву, в якій просить розгляд справи провести за його відсутності та за участю його захисника Гедзика В.М., враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою та те, що його інтереси в суді представляє професійний адвокат, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (справа «Михайлов проти Російської Федерації»).
Враховуючи сутність і характер адміністративного правопорушення, суворість можливого стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки , мати право на захист своїх інтересів професійним захисником та право оскаржувати судові рішення.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, оскільки на момент винесення постанови суду втратили чинність карантинні обмеження, які були встановлені постановою КМУ №392 від 20.05.2020 року в частині заборони роботи після 23 год та до 07 год. суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, звертає увагу на те, що карантинні обмеження носять тимчасовий характер і в подальшому обов'язково будуть скасовані у зв'язку із закінченням поточної пандемії коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19), спричиненою SARS-CoV-2.
Разом з тим, подальше скасування карантинних обмежень не означає, що дії осіб, які вчиняли правопорушення пов'язані із невиконанням заходів, які приймались державою щодо запобігання поширення захворювання та спрямовані на забезпечення захисту здоров'я громадян країни, повинні бути визнані правомірними.
Зокрема, зі змісту диспозиції ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства.
Вказаний закон не змінювався з часу вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення у зв'язку з чим відсутні правові підстави стверджувати про те, що дії особи, яка порушувала карантинні обмеження, встановлені державою не містять складу правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що карантинні (обмежувальні) заходи, які можуть бути застосовані Кабінетом Міністрів України співрозмірними загрозі поширенню інфекційним захворюванням та спрямовані на забезпечення захисту здоров'я громадян країни.
Карантинні обмеження повинні бути необхідними у демократичному суспільстві та пропорційними переслідуваній законній меті, заздалегідь передбаченими, носити терміновий характер з урахуванням відповідних наслідків їх застосування. При цьому вказані карантинні обмеження повинні періодично переглядатися з метою вирішення питання про необхідність їх продовження або наявність причин для скасування.
Запобігання поширенню інфекційних захворювань є підставою для обмеження свободи пересування, зібрань, приватного та сімейного життя відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому під суспільною необхідністю потрібно розуміти відповідність відношення балансів прав однієї людини з балансом прав всієї нації на здорове існування та безпечне середовище. Баланс інтересів індивідуального і громадського здоров'я відображений у справі «Соломахін проти України».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під законною метою необхідно розуміти встановлення конкретних, вимірних, досяжних, реалістичних та часоспрямованих цілей на зміну та покращення ситуації в майбутньому. У даному випадку такою метою є запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), про що прямо зазначено у відповідній поставові КМ України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що встановлені підпунктом 16 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 588, обмеження щодо заборони роботи після 23-ї та до 7-ї години суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), були, заздалегідь передбачуваними та відповідали принципу правової визначеності, носили тимчасовий характер та відповідали вимогам щодо запобігання поширення пандемії.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, а також іншими документами.
Для перевірки зазначеного, судом апеляційної інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №377074 від 18 липня 2020 року, письмові пояснення ОСОБА_1 , ксерокопією ліцензії на роздрібну торгівлю та фотознімки закладу, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №377074 від 18 липня 2020 року, 18.07.2020 року в АДРЕСА_1 , ресторан «Ресторан» о 23.40 год. не припинив діяльність, чим порушив п.3 постанови №392 доповненої підпунктом 16 постанови КМУ №588 від 08.07.2020 року.
Таким чином, 18.07.2020 року ОСОБА_1 будучи фізичною особою підприємцем і являючись при цьому суб'єктом господарювання в АДРЕСА_1 , допустив роботу ресторану «Ресторан» та не припинив його роботу після 23.00 год. чим порушив вимоги Постанови КМУ № 588 від 08.07. 2020 року.
Ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення він інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Підпунктом 16 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 588, заборонялась робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року ( зі змінами) визначено, що карантин - це адміністративні та медико - санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року ( із змінами), карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Із долученого до матеріалів справи рапорту ДОП Надвірнянського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції О.В. Синоверського (а.с.2) вбачається, що під час відпрацювання території Надвірнянського району 18.07.2020 року в АДРЕСА_1 , було виявлено факт порушення п.3 постанови №392 доповненої підпунктом №16 постанови КМУ №588 від 08.07.2020 року, а саме власник кафе-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не припинив роботу закладу до 23 год. 00 хв. в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.44-3 КУпАП.
У відповідності до письмових пояснень ОСОБА_1 (а.с.3) вбачається, що 18.07.2020 року він на протязі дня перебував у своєму кафе - магазині «Перчина кохання», де готувався до святкування свого дня народження в колі своїх знайомих. Під час святкування, він не звернув увагу на час та вчасно не зачинив заклад, який належить йому та не припинив його діяльність. йому було відомо про дію карантинних обмежень щодо роботи закладів громадського харчування після 23 год.. після приїзду працівників поліції він зачинив заклад, а гості розійшлись додому. Просив його суворо не карати.
Таким чином, слід взяти до уваги, що ОСОБА_1 про заборону роботи після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), закладів культури, крім кінотеатрів та крім діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень та замовлень на винос, однак продовжив роботи ресторану після 23 год, всупереч дії чинної заборони.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, яке полягає у порушенні підпункту 16 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 588, якою заборонялась робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів (нічних клубів), а також суб'єктів господарської діяльності з надання послуг громадського харчування з організацією дозвілля або без нього (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо).
Вчинення адміністративного правопорушення підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія АПР18 № 377074 від 18.07.2020, рапортом працівника поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_1 наданих працівнику поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, та фотосвітлинами, доданими до матеріалів справи.
Апеляційний суд вважає доведеним поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в мінімальних межах санкції частини статті за дане правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника Гедзика В.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв