Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3485/19 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М.
18 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №278/3485/19 за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» про визнання незаконними та скасування наказів
за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна». Просила визнати незаконними та скасувати накази ПІІ «АМІК Україна» від 25 вересня 2019 року №№245-П,246-П. Свій позов обґрунтовувала тим, що з 2016 року працює оператором АЗС №06-03 ПІІ «АМІК Україна» за адресою: с. Садки Житомирського району та області. До структури заробітної плати працівників АЗС, окрім погодинної оплати праці, входять надбавка за категорію АЗС та премія за реалізацію. Такі надбавка та премія відносяться до колективних та мають виплачуватися щомісяця. Однак, наказами від 25 вересня 2019 року №№245-П,246-П до положень були внесені зміни, на підставі яких надбавка та премія працівникам не виплачуються, якщо останні у добровільному порядку не оплатили суму коштів, яка відповідає персональній відповідальності працівника за виявлену під час інвентаризації нестачу товарно-матеріальних цінностей. Внесення зазначених змін відбулося після відмови працівників АЗС №06-03 платити за рахунками-фактурами, які видані кожному 05 вересня 2019 року. Під час інвентаризації 20 серпня 2019 року було виявлено недостачу та керівництво підприємства видало кожному працівнику рахунок-фактуру з необхідною до сплати сумою. Їй (позивачу) належить сплатити 2 785,42 грн. Наголошує на тому, що її вини у виявленій недостачі немає, а тому вона відмовилася платити кошти за збитки, яких роботодавцю не спричиняла. Наполягає на тому, що оскарженими наказами порушуються її права, оскільки керівництво роботодавця віднесло виплату надбавок на власний розсуд. Наказами №№245-П, 246-П фактично її позбавлено частини заробітної плати за виконану роботу. Вимоги відповідача щодо сплати зазначених сум нестачі є незаконними, оскільки умови, необхідні для забезпечення повного збереження майна, роботодавцем не створені, що є порушенням ст.131 КЗпП України. Окрім того, відповідач також не дотримався вимог ст.ст.130,136,138 КЗпП України, оскільки вина працівників у виникненні нестачі не доведена, розпорядження про відрахування з заробітної плати роботодавець не видавав, а тому накази, що оскаржуються у судовому порядку, видані з порушенням законного механізму притягнення працівників до матеріальної відповідальності.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2020 року визнані незаконними і скасовані накази ПІІ “АМІК Україна” від 25 вересня 2019 року №№245-П,246-П та вирішено питання судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначає, що оскарженими наказами позивач не була позбавлена грошових виплат, оскільки вони встановлюють коло осіб, які мають чи не мають право на отримання заохочувальних (мотиваційних) виплат і стосуються всіх працівників підприємства. Премії є змінною негарантованою частиною матеріальної винагороди працівника за сумлінну добросовісну працю. Здійснення підприємством мотиваційних виплат працівникам залежить від фактичних продажів паливних і непаливних груп товарів. Оскаржені накази є законними, оскільки прийняті уповноваженою особою з додержанням встановленого для цього порядку. На думку скаржника накази за змістом не суперечать чинному законодавству та не порушують конституційних прав та свобод людини і громадянина. Процедурне порушення умов повідомлення роботодавцем працівника не може мати наслідком визнання наказів про запровадження нових умов оплати праці незаконними, оскільки це прямо не передбачено законом. Окрім того, оскаржені накази взагалі не застосовувалися до позивача, а тому підстави для визнання їх незаконними відсутні.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм права. Оскаржені накази, метою яких було покарання працівників за невиконання незаконних наказів роботодавця, є незаконними. Кінцевою метою наказів було досягнення цілі за будь-яких обставин (вимагання від неї грошових коштів за збитки, що спричинені не з її вини). Як би добре вона не працювала, все одно не отримуватиме надбавок, поки не сплатить начебто борг. Оскаржені накази фактично позбавляють її частини зароблених нею коштів, оскільки незалежно від добросовісності її праці сама наявність уявного боргу незаконно позбавляє її права на те, що її належить. Окрім того, позбавленням працівника, який не порушив трудової дисципліни, премії - створені умови для дискримінації окремих працівників за невиконання ними незаконних вимог роботодавця по сплаті уявного боргу. Також зазначає про те, що накази, положення по підприємству стосуються без виключення всіх працівників усіх АЗС. Вона не могла бути позбавлена грошових виплат згідно з наказами, які оскаржила, оскільки знаходилася у відпустці за власний рахунок і її зарплата дорівнювала нулю, а нульові надбавки відібрати неможливо. Уявний борг нікуди не подівся і як тільки вона відпрацює хоча б одну годину, на неї почне поширюватися дія наказів у вигляді позбавлення надбавок. Окрім того, з 25 вересня до 01 жовтня 2019 року не пройшло двох місяців. Вона не була повідомлена про погіршення умов оплати праці за два місяці та саме «погіршання», тобто позбавлення частини заробітної плати, почало діяти з 01 жовтня 2019 року, хоча роботодавець мав виплачувати надбавки в жовтні та листопаді 2019 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Сторони визнають, що ОСОБА_1 працює на посаді оператора АЗС №06-03 Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна». Отже, спірні правовідносини випливають із трудових.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП України). Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» врегульована структура заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за основні умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини другої ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантованих виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Разом із тим, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частини третя та четверта ст.97 КЗпП України).
Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів. Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (частина перша ст.16 КЗпП України).
Відповідач є юридичною особою, яка використовує найману працю, а тому Підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» мусило укласти колективний договір, який підлягав повідомній реєстрації.
Так, у пункті 2.4 колективного договору, укладеного в 2016 році між Підприємством з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» та первинною профспілковою організацією працівників підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», який пройшов повідомну реєстрацію, сторони-підписанти досягли консенсусу з того питання, що грошові премії (заохочувальні та компенсаційні виплати) не виплачуються: працівникам, які не пройшли випробувальний термін на момент виплати премії; працівникам, які мають дисциплінарне стягнення; працівникам, які проходять військову службу під час мобілізації; працівникам, які перебувають у відпустках по догляду за дитиною і періодах тимчасової працездатності в зв'язку з вагітністю та пологами в премійований період. Перелік є вичерпним. Наразі зміни до колективного договору не вносилися.
Наказом по Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 31 серпня 2016 року №187/1-П із 01 вересня 2016 року для працівників АЗС введено виплату щомісячної надбавки за категорійність АЗС та затверджено «Положення про надбавку за категорійність працівникам АЗС», пунктом 8 якого врегульовано, що надбавка за категорійність не виплачується працівникам АЗС, які на момент виплати: не пройшли випробувальний термін; мають дисциплінарне стягнення; проходять військову службу під час мобілізації; перебувають у відпустках по догляду за дитиною і періодах тимчасової працездатності в зв'язку з вагітністю та пологами. Перелік вичерпний.
Як убачається із виписки із Положення про надбавку за категорійність працівникам АЗС, додаток №1 до наказу ПІІ «АМІК Україна» від 31 травня 2019 року №136-П, пункт 8 відповідного положення мав редакцію аналогічну вищевикладеній (а.с.90).
Наказом по Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 10 січня 2018 року №3-П із 01 січня 2018 року введено та затверджено «Положення про преміювання працівників АЗС за виконання планових показників продажу нафтопродуктів та супутніх товарів», пунктом 10 якого врегульовано, що премія за виконання планових показників продажу нафтопродуктів та супутніх товарів не виплачується працівникам АЗС, які на момент виплати: не пройшли випробувальний термін; мають дисциплінарне стягнення; проходять військову службу під час мобілізації; перебувають у відпустках по догляду за дитиною і періодах тимчасової працездатності в зв'язку з вагітністю та пологами. Перелік також є вичерпним.
Наказом по Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 25 вересня 2019 року №245-П із 01 жовтня 2019 року були внесені зміни до «Положення про надбавку за категорійність працівникам АЗС», затверджене наказом від 31 травня 2019 року №136-П, яким пункт 8 був викладений у новій редакції. Фактично був розширений перелік випадків, коли надбавка за категорійність не виплачується, а саме: у разі не оплати в добровільному порядку суми грошових коштів, що відповідали персональній відповідальності працівника за виявлену внаслідок інвентаризації нестачу товарно-матеріальних цінностей згідно з протоколами відповідної комісії з проведення інвентаризації.
Наказом по Підприємству з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» від 25 вересня 2019 року №246-П із 01 жовтня 2019 року були внесені зміни до «Положення про преміювання працівників АЗС за виконання планових показників продажу нафтопродуктів та супутніх товарів», затверджене наказом від 10 січня 2018 року №3-П, яким пункт 10 був аналогічно викладений у новій редакції. Фактично також був розширений перелік випадків, коли премія за виконання планових показників продажу нафтопродуктів та супутніх товарів не виплачується, а саме: у разі не оплати в добровільному порядку суми грошових коштів, що відповідали персональній відповідальності працівника за виявлену внаслідок інвентаризації нестачу товарно-матеріальних цінностей згідно з протоколами відповідної комісії з проведення інвентаризації.
Так, за наслідками інвентаризації була виявлена нестача. Зокрема, позивачу виставлено рахунки - фактури від 03 вересня 2019 року до сплати загалом 2 785,42 грн., яка складається із нестачі 1 583,27 грн. та комплектуючих 1 202,15 грн. (а.с.7-9). Рахунки залишені позивачем без оплати.
Разом із тим, статтею 130 КЗпП України врегульовані загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, а глава ІХ КЗпП України передбачає гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, яка включає не лише загальні підстави, а й регламентує випадки та межі матеріальної відповідальності, визначення розміру шкоди та порядок її покриття, а також обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування. Так, належить враховувати пряму дійсну шкоду, ступінь вини працівника і конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. При цьому обов'язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності лежить на роботодавцеві.
Отже, у даному випадку оскаржені у судовому порядку накази, хоча винесені уповноваженою особою в межах її компетенції, як правильно зазначено в апеляційній скарзі, але разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що роботодавець, приймаючи рішення з питань оплати праці, погіршив умови, встановлені чинним законодавством для працівників, які притягаються до матеріальної відповідальності, у разі виявлення нестачі. Роботодавець, як більш сильна сторона у спірних правовідносинах, зняв із себе тягар доказування відповідальності працівника (винних протиправних діянь працівника) за завдання підприємству збитків нестачею матеріальних цінностей, а також врахування створення самим підприємством умов для збереження цінностей. Прибравши гарантії, передбачені чинним законодавством, зокрема, главою ІХ КЗпП України, відповідач незаконно спростив підстави та процедуру притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
Безумовно, оскарженими у судовому порядку наказами, зачіпаються інтереси позивача, оскільки дія наказів поширюється на необмежене коло осіб працівників АЗС, одним із яких є позивач.
Із огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.103 КЗпП України, яка передбачає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни. Накази видані 25 вересня 2019 року, а нові правила оплати праці введені в дію з 01 жовтня 2019 року, тобто без урахування двомісячного терміну для повідомлення працівника, хоча даними змінами погіршені умови оплати праці позивача, враховуючи, що надбавки та премії входили до структури її заробітної плати. Вийшло так, що незалежно від результатів праці позивача з 01 жовтня 2019 року припинено нарахування відповідних надбавки та премії щодо ОСОБА_1 , оскільки вона не сплатила суму коштів, яка виставлена відповідачем за наслідками інвентаризації, як нестача.
Згідно зі статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення. Підхід є більш широким, аніж у національного законодавця. Майном визнається «правомірне очікування», що не вписується в традиційну канву об'єктів цивільних прав за чинним ЦК України. Разом із тим, Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2,4,7 та 11 до Конвенції, а тому вони є частиною національного законодавства.
Розглядаючи зазначену апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у його постанові від 15 січня 2020 року в справі №554/325/16-ц в частині застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з аксіом цивільного судочинства: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Вищевикладеним спростовуються всі доводи апеляційної скарги, які додаткового правового обґрунтування не потребують. При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно мітити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії).
Апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін відповідно до ст.375 ЦПК України, приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 липня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 26 листопада 2020 року.