Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6036/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
23 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність військової прокуратури Житомирського гарнізону щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 14.07.2020 року, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою його скаргу задовольнити та зобов'язати полковника юстиції ОСОБА_8 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою від 14.07.2020 року. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам справи. Зазначає, що твердження слідчого судді про те, що його заява від 14.07.2020 року не містить фактичних даних, які вказують на ознаки будь-якого злочину, не відповідають дійсності. Посилається на те, що копію оскаржуваної ухвали від 21 жовтня 2020 року він отримав поштою лише 03.11.2020 року, а тому вважає строк на її оскарження пропущеним з поважних причин.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що 17.07.2020 року ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою на бездіяльність військової прокуратури Житомирського гарнізону, в якій просив зобов'язати полковника юстиції І.Криніна внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, 382, 365, 366, 396 КК України підполковником юстиції ОСОБА_9 та визнати заявника потерпілим, матеріали справи направити за підслідністю.
В обґрунтування скарги зазначив, що 14.07.2020 року він подав до військової прокуратури Житомирського гарнізону заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, 382, 365, 366, 396 КК України підполковником юстиції Збаражським О.. Однак, полковник юстиції І.Кринін вимоги статей 56, 214 КПК України не виконав, не надав прийняте процесуальне рішення, а направив заявнику листи-повідомлення.
Враховуючи, що заява ОСОБА_7 від 14.07.2020 року фактично зводиться до незгоди заявника з діями (бездіяльністю) прокурора військової прокуратури ОСОБА_10 щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення злочинів проти правосуддя прокурором ОСОБА_11 та не містить фактичних даних, які вказують на ознаки будь-якого складу злочину, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою ОСОБА_7 , а тому відмовив йому у задоволенні скарги.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, не з'явився. В апеляційній скарзі просив проводити апеляційний розгляд без його участі.
Апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки копію оскаржуваної ухвали від 21 жовтня 2020 року він отримав поштою 03.11.2020 року, а з апеляційною скаргою звернувся 04.11.2020 року.
Заслухавши доповідача, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина 1 статті 214 КПК України зобов'язує слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинні містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, певне звернення особи можна розглядати саме як заяву чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, якщо воно містить реальні об'єктивні дані (а не суто гіпотетичні, надумані чи уявні), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення. При цьому навіть якщо заявник прямо назве певне діяння злочином, то це не означатиме автоматично, що подія злочину насправді мала місце, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Як вбачається з матеріалів скарги, 14.07.2020 року ОСОБА_7 подав до військової прокуратури Житомирського гарнізону заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, 382, 365, 366, 396 КК України підполковником юстиції ОСОБА_9 та після невнесення відповідних відомостей до ЄРДР звернувся до слідчого судді зі скаргою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що заява ОСОБА_7 від 14.07.2020 року фактично зводиться до незгоди заявника з діями (бездіяльністю) прокурора військової прокуратури ОСОБА_10 щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення злочинів проти правосуддя прокурором ОСОБА_11 та не містить фактичних даних, які вказують на ознаки будь-якого складу злочину, у зв'язку з чим підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою відсутні.
Колегія суддів звертає увагу, що заява ОСОБА_7 від 14.07.2020 року не містить ознак повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, настання шкідливих наслідків та інші обставини).
Крім того, колегія суддів, зазначає, що в диспозиціях кримінально-правових норм Особливої частини КК України вказані обов'язкові елементи, які є підставою вважати, що діяння є кримінально караним, зокрема: ст. 365 КК України «…що завдали істотної шкоди…», ст. 366 КК України «…внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів», ст. 382 «…невиконання або перешкоджання виконанню вироку, рішення, ухвали, постанови суду…», ст. 396 КК України «…приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину».
Разом з тим, зі змісту заяви та апеляційної скарги ОСОБА_7 не вбачається, що дії (бездіяльність) прокурора військової прокуратури ОСОБА_10 призвели до істотної шкоди, внесенню до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, невиконанню рішення суду та приховування злочину. В заяві ОСОБА_7 йдеться лише про невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення злочинів проти правосуддя прокурором ОСОБА_12 .
Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 .
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. ЄСПЛ зазначає, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 не позбавлений права на доступ до правосуддя, оскільки може повторно звернутися з повідомленням про кримінальне правопорушення, виклавши обставини, які на його думку свідчать про кримінальне правопорушення, а у разі незгоди з прийнятим рішенням чи бездіяльністю в подальшому може звернутися із скаргою до слідчого судді.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не можуть бути визнані колегією суддів достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність військової прокуратури Житомирського гарнізону щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 14.07.2020 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: