Справа № 166/713/20 Головуючий у 1 інстанції: Лях В. І.
Провадження № 22-ц/802/1159/20 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.
27 листопада 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року,
У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 16.03.2011 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідач погодилася на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 31.05.2020 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 11187,61 грн., з яких: 8109,42 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3078,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.03.2011 у розмірі 8109 грн. 42 коп., судовий збір у розмірі 2102 грн., а всього 10211 грн. 42 коп..
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині відмови в позові щодо стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити у цій частині нове судове рішення - про задоволення позову.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавала.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.03.2011 банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку та виявлено бажання відповідача оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна» з кредитним лімітом 2000 грн. (а.с.28).
Разом із тим, у зазначеній анкеті-заяві відсутні дані щодо умов про встановлення процентів за користування кредитом.
Будь-які інші документи, крім анкети-заяви, у яких було б обумовлено умови кредитного договору, у тому числі істотні - відповідачем не підписувалися.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що наданий банком витяг з Умов і Правил надання банківських послуг відповідачем не підписаний. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами анкети-заяви діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, до позовної заяви приєднано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який відповідачем також не підписаний та у якому зазначено характеристики та значення 4 різних видів карт «Універсальна», які не могли існувати станом на 16.03.2011, оскільки у графах «Значення» наводиться приклад про користування картками у період 2013-2015 років (а.с.29).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, банк безпідставно заявив до стягнення заборгованість по прострочених процентах у розмірі 3078,19 грн., у зв'язку із чим рішення суду в означеній частині відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду в частині задоволення позову сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.
Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, а саме, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 14 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді