Справа № 350/1517/20
Провадження № 1-кп/350/172/2020
27 листопада 2020 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090220000177 від 02 липня 2020 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крушельниця Сколівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працює на посаді водія навантажувача ФОП ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_7
ОСОБА_3 25 лютого 2019 року був прийнятий на роботу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на посаду водія автонавантажувача відповідно до наказу № 31 та цього ж дня отримав вступний інструктаж з питань охорони праці, з яким був ознайомлений під розпис в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і в подальшому щоквартально отримував повторні інструктажі з охорони праці.
Закінчивши Івано-Франківський обласний навчально-курсовий комбінат ЖКГ за фахом водій навантажувача 11 березня 2020 року та отримавши дозвіл на роботу водія навантажувача, ознайомившись під підпис з інструкцією з охорони праці № 18 для водіїв автонавантажувача ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був допущений до виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки знаходячись на посаді водія навантажувача у ФОП ОСОБА_4 , що в АДРЕСА_2 .
Отримавши 02 липня 2020 року вказівку свого керівника ОСОБА_4 про виконання робіт на території підприємства ФОП ОСОБА_8 , що в АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 о 08 год. 00 хв. розпочав роботи по перевезенню з сушки пачок продукції лісодеревини під навіс на території підприємства із застосуванням телескопічного навантажувача «Manitou MT 932» 2014 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Біля 08 год. 55 хв. ОСОБА_3 здійснюючи роботи підвищеної небезпеки та експлуатуючи обладнання підвищеної небезпеки, розвантаживши чергову пачку лісопродукції, знаходячись за кермом вищевказаного навантажувача в порушення підпункту 3.9 розділу 3 Інструкції з охорони праці для водія автонавантажувача № НОМЕР_3 , який звучить: «При подачі навантажувача заднім ходом, особливо у вузьких проїздах заздалегідь пересвідчитись у тому, що руху нічого не заважає», не переконався, що це буде безпечно та не впевнившись у відсутності людей позаду нього, почав рух заднім ходом на території підприємства ФОП ОСОБА_8 та здійснив наїзд заднім лівим колесом навантажувача на працівницю даного підприємства ОСОБА_9 , яка в цей час виконувала роботи по складанню пиломатеріалів та поверталась за черговим матеріалом. В результаті наїзду ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної закритої тупої травми верхнього правого плечового поясу, грудної клітки її органів, живота та тазу з переломом кісток скелету забоєм та розривом легень, саднами та синцями яка ускладнилась тяжким травматичним шоком, внаслідок яких вона померла на місці, та які згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 27.08.2020 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин зазначених у обвинувальному акті визнав повністю. Показав, що дійсно з лютого 2019 року працює водієм навантажувача у ФОП ОСОБА_4 , в с. Вільхівка Рожнятівського району. 02 липня 2020 року за вказівкою свого керівника ОСОБА_4 він виконував роботи на території підприємства ФОП ОСОБА_8 , що в с. Дуба Рожнятівського району, де навантажувачем «Manitou MT 932» перевозив з сушки пачки продукції лісодеревини під навіс на території підприємства. Перевізши вісім пачок продукції лісодеревини, він загрузив на навантажувач наступну пачку, включив задню передачу, при цьому навантажував почав подавати звуковий сигнал, подивився в дзеркала заднього виду та нікого не побачивши позаду, розпочав рух навантажувачем. Проїхавши декілька метрів, він відчув, що наїхав на перешкоду, та коли повернувся побачив позаду внизу потерпілу ОСОБА_9 , яка лежала на землі із тілесними ушкодженнями. Він одразу зупинився та намагався надати потерпілій допомогу, однак боявся, що може їй нашкодити, тому відразу викликав по телефону швидку медичну допомогу. Проте потерпіла ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці. На даний час від дуже шкодує за вчинене, щиро розкаюється. Крім цього, йому відомо, що у потерпілої залишився малолітній син, якому він матеріально допомагає, Обіцяє, що і надалі надаватиме матеріальну допомогу потерпілій та малолітній дитині потерпілої та просить його суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що про смерть дочки ОСОБА_9 дізналася від молодшої дочки ОСОБА_10 , яка в той день зателефонувала та повідомила їй про те, що сталося. Про обставини події їй нічого не відомо. Однак пояснила, що вона жодних претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого немає, просить його не позбавляти волі, оскільки обвинувачений є молодою особою, повністю відшкодував їй завдані збитки, зробив ремонт у кімнаті дитини для його нормального розвитку, постійно цікавиться життям дитини, матеріально їм допомагає.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
На підставі вищенаведеного суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 272 КК України, оскільки він, порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило смерть потерпілої.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, щиро розкаюєтья, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, на психоневрологічному та наркологічному обліках не перебуває, працює, являється особою молодого віку, повністю відшкодував потерпілій завдані збитки, обставини, які пом'якшують покарання, думку потерпілої, яка претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, та яка просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його волі.
Обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає те, що ОСОБА_3 повністю визнав вину, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував завдані збитки.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Прокурор у кримінальному провадженні, з огляду на пом'якшуючі покарання обставини, просив призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням спеціального права, з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Крім цього, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що передбачене в санкції ч. 2 ст. 272 КК України як обов'язкове, то суд враховує наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме: визнання вини обвинуваченим, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність з боку потерпілої будь-яких претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого, відшкодування обвинуваченим збитків, молодий вік обвинуваченого, який працює оператором навантажувача у ФОП ОСОБА_8 і ця робота є єдиним джерелом його заробітку, його позитивну характеристику з місця праці та роботи, поведінку обвинуваченого до вчинення ним кримінального правопорушення так і після його вчинення, який працював та після вчинення кримінального правопорушення не уникав своєї відповідальності, а відшкодовував матеріально завдані потерпілій збитки, постійно цікавиться життям малолітньої дитини, яка залишилась після смерті матері, матеріально їй допомагає, думку потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати, той факт, що кримінальне правопорушення не є умисним а вчинене з необережності, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому суд, застосовуючи вимоги ст. 69 КК України, вважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Оскільки в даному кримінальному провадженні проведені експертизи, загальна вартість яких становить 1634 гривні 50 копійок, зазначену суму слід стягнути з обвинуваченого в користь Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України.
Долю речових доказів, визнаних такими згідно постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 від 02.07.2020 року, слід вирішити у відповідості до ст. 100 КПК України, з одночасним вирішенням питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: повідомляти Рожнятівський районний сектор з питань пробації про зміну місця свого проживання; періодично з'являтися для реєстрації до Рожнятівського районного сектору з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з Рожнятівським районним сектором з питань пробації.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, накладені згідно ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06 липня 2020 року на вилучені в ході досудового слідства речові докази.
Речові докази: навантажувач телескопічний «Manitou MT 932» 2014 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , який зберігається на території Рожнятівського ВП Калуського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області - повернути за належністю власнику ОСОБА_8 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України 1634 гривні (одну тисячу шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок витрат на проведення експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано або змінено, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1