Справа № 350/771/20
Номер провадження 2/350/328/2020
19 листопада 2020 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у складі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря Маєвської С.П.
адвокатів Родікова І.С. та Білянського Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики в розмірі 50000 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що 28 березня 2020 року відповідачка ОСОБА_2 позичила у неї гроші в розмірі 50000 грн., які зобов'язалася повернути у найкоротший час або за першою вимогою. Одержання відповідачкою вказаної суми грошей підтверджується розпискою про отримання позики. Однак відповідачка борг на вимогу позивачки не повернула, і не повертає, в добровільному порядку відмовляється повернути вказану суму боргу, чим порушила взяті на себе зобов'язання. Тому позивачка змушена була звернутися до суду із вказаним позовом.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що його довірителька ОСОБА_1 передала відповідачці по справі ОСОБА_2 гроші в сумі 50000 грн., а остання написала їй розписку про те, що ці кошти отримала. Також зазначив, що відповідачка зобов'язалась повернути кошти як найшвидше, або за першою вимогою позивачки. Просив суд задоволити позов у повному об'ємі.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 суду пояснила, що вона дійсно власноручно написала розписку про те, що позичила у позивачки кошти в сумі 50000 грн. Однак, ніякі кошти вона не брала, а 50000 грн. це сума недостачі у магазині позивачки, яку вона нібито допустила. Підтвердила також, що розмова про повернення коштів між нею та позивачкою була. Просить суд у задоволенні позову відмовити. Представник відповідачки ОСОБА_4 підтримав позицію своєї довірительки та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.
Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 , так як вони не мають відношення до справи.
Вислухавши представника позивачки, відповідачку та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч.1 та ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Судом встановлено, що 28 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (позикодавець) передала ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 50000 грн. На підтвердження укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики та передачі позикодавцем коштів на виконання його умов, відповідачкою було написано розписку від 28.03.2020 року про отримання нею від позивачки грошових коштів(а.с.4).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ч.2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно договору позики від 28 березня 2020 року відповідачка ОСОБА_2 вимогу позивачки ОСОБА_1 про повернення позики не виконала належним чином, своєчасно не повернула суму грошових коштів, отриманих як позику.
Отже судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором позики від 28.03.2020 року щодо повернення суми боргу в розмірі 50000 гривень у добровільному порядку не виконує, чим порушила зазначені норми закону та умови укладеного договору позики, а тому вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Питання стягнення судових витрат буде вирішено судом на підставі ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст.525, 526, 1049 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 89, 141, 258, 259, 263, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 , 50000/п'ятдесят тисяч/ гривень боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,40 грн. понесених судових витрат
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя А.М.Бейко
Повний текст рішення складений 27 листопада 2020 року.