Справа № 128/2682/20
Іменем України
27 листопада 2020 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Ганкіної І.А.
при секретарі Жигаровій Д.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , аз №06 вчинений виконкомом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабка по лінії батька - ОСОБА_3 , аз №27 вчинений виконкомом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області. Батько позивачки - спадкодавець ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується архівною копією запису акту про народження від 18.01.1937р., де його матір'ю значиться ОСОБА_5 . Відповідно до експертного висновку від 14.06.2019 року Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України розбіжності в записах особового імені українською мовою СІЛЬВЕСТР та запис російською мовою ОСОБА_6 виникли внаслідок документальної фіксації варіантів особового імені СИЛЬВЕСТР: розмовного СІЛЬВЕСТР та гіпокористичної форми ОСОБА_6 . Позивачка вказує, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком в свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2 , аз № 10 від 21.05.1964 року Стадницької сільської ради (на той час Калинівського району) Вінницького району Вінницької області. 17.07.1988 року позивачка зареєструвала шлюб та змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », аз №1718 відділом ДРАЦС м. Вінниці. Після смерті батька відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку «А», прибудови «а», ганку, сараю «Б», погріба «пВ», криниці №1, інвентаризаційна вартість всього будинку з господарськими будівлями складає 111868 ,00грн. У відповідності до норми ст. 1269 ЦК позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на житловий будинок АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , але постановою від 15.05.2020 їй було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Іншою причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину було те, що спадкоємицею не надано документів, які посвідчують право власності на спадкове майно, а право власності спадкодавця на нерухоме майно не зареєстровано відповідно до закону.
З огляду на вищевикладене позивачка звернулась з даним позовом до суду, яким просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.
В судове засідання сторони не з'явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гуменюк Н.В. подали суду заяву згідно якої позов підтримують в повному обсязі та просять його вимоги задовольнити, змін та доповнень не має, справу просять слухати за їх відсутності.
Відповідач представник Стадницької сільської ради с. Стадниця в особі голови Яклюшина В.В. подав заяву про слухання справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену у письмових заявах, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , а/з №06 вчинений виконкомом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.03.2018 року (а.с.4).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабка позивачки по лінії батька - ОСОБА_3 , а/з №27 вчинений виконкомом Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2005 року (а.с.5).
Батько позивачки спадкодавець ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується архівною копією запису акту про народження від 18.01.1937 року, де його матір'ю значиться ОСОБА_5 (а.с.6).
Відповідно до експертного висновку від 14.06.2019 року Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України розбіжності в записах особового імені українською мовою «СІЛЬВЕСТР» та запис російською мовою « ОСОБА_6 » виникли внаслідок документальної фіксації варіантів особового імені «СИЛЬВЕСТР» розмовного «СІЛЬВЕСТР» та гіпокористичної форми «СЕВА» (а.с.7).
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком в свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2 , а/з № 10 від 21.05.1964 року Стадницької сільської ради (на той час Калинівського району) Вінницького району Вінницької області (а.с.8).
17.07.1988 року позивачка зареєструвала шлюб та змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », а/з №1718 відділом ДРАЦС м. Вінниці (а.с.8).
Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку «А», прибудови «а», ганку, сараю «Б», погріба «пВ», криниці №1, інвентаризаційна вартість всього будинку з господарськими будівлями складає 111868 ,00 грн. (а.с.9-12).
ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на житловий будинок АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , але постановою від 15.05.2020 року їй було відмовлено, оскільки ОСОБА_2 у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Також причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину було те, що спадкоємицею не надано документів , які посвідчують право власно на спадкове майно, а право власності спадкодавця на нерухоме майно не зареєстровано відповідно до закону (а.с.13). Спадковий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належав ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою Гавришівської сільської ради Вінницького району від 27.05.2020 року за № 94 (а.с.14).
В зазначеному будинку проживали та були зареєстровані власниця - ОСОБА_3 , її син ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідками Гавришівської сільської ради Вінницького району від 27.05.2020 року за № 92, та № 93 (а.с.15-16).
Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 площею 0,25га та ведення особистого селянського господарства площею 0,06 га рахується за ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою Гавришівської сільської ради Вінницького району від 27.05.2020 року за № 95 (а.с.17).
Відповідно до погосподарських книг по Гавришівській сільській раді спадковий будинок належав до колгоспної групи дворів (а.с. 18-37).
Згідно Закону України «Про власність» від 5.04.1991р. та п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду країни «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. за №20 право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно з ч. 1 ст. 120 Цивільного Кодексу Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів.
Господарський двір, головою якого була ОСОБА_3 належить до колгоспних, станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були: ОСОБА_3 - голова двору, батько ОСОБА_2 - син, що підтверджується виписками з погосподарських книг Гавришівської сільської ради. Таким чином, частка кожного з них складала по1/2 частці у спільній сумісній власності на колгоспний двір.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.
За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно до ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування майна померлого громадянина може здійснюватися за законом чи за заповітом.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
За 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Частинами 1-3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини .
Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що на теперішній час дійсно існують перешкоди для оформлення позивачами спадкових прав у нотаріальному порядку і за таких обставин визнання права власності на майно в порядку спадкування є компетенцією суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1264, 1266, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 2,11,12,13,206,247,263,264,265,355 ЦПК України, суд.-
Вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку «А», прибудови «а», ганку, сараю «Б», погріба «пВ», криниці № НОМЕР_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст судового рішення виготовлено 27.11.2020.
Учасники провадження:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Стадницька сільська рада с. Стадниця, адреса: с. Гавришівка, вул. Гагаріна, 18, Вінницького району, Вінницької області.
Суддя І.А. Ганкіна