Справа № 274/226/19
Провадження № 2/752/1812/20
Іменем України
(заочне)
24.11.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.
з участю секретаря Воробйова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У січні 2019 року позивач звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з вищевказаним позовом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.02.2019 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості направлено до Київського апеляційного суду для визначення суду для розгляду даної справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.04.2019 визначено Голосіївський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свою позовну заяву позивач обґрунтовував тим, що 07.07.2012 ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50000 доларів США до 01.12.2012, про що було складено письмову розписку. Гарантом повернення грошей у встановлений в розписці строк виступив ОСОБА_3 , про що ним було складено письмову розписку від 07.07.2012 року. Сума позики становила 50 000 доларів США. У встановлений строк відповідачем не було повернуто позику, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 50 000 доларів США. На момент подання позовної заяви (дата, яка відповідає курсу - 04.01.2019) за курсом НБУ гривневий еквівалент до 1 долару США становить 27,70 грн, а тому сума боргу в гривневому еквіваленті складає 1 385 000 грн. Боржником з метою повернення боргу було проведено ряд платежів на банківський рахунок Позивача: 05.11.2015 року - переказ на банківську картку Позивача грошової суми у розмірі 120 000,00 грн, 26.12.2016 року - переказ на банківську картку Позивача грошової суми у розмірі 109 995,00 грн. Загалом боржником було повернуто грошову суму у розмірі 229 995 грн. Однак після вищевказаних переказів, відповідач припинив сплачувати заборгованість. Станом на день подання позову відповідач заборгованість сплатив лише частково, решту суми боргу не сплатив.
Позивач просить стягнути з відповідача-1 ОСОБА_2 та відповідача-2 ОСОБА_3 солідарно заборгованість у наступному розмірі 1 406 484,02 грн, що становить суму боргу з урахуванням 3% річних.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.04.2019 року у справі відкрито провадження та призначено до судового засідання.
В судове засідання позивач не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установлному законом порядку. Представники позивача надали до суду заяву, в якій просили провести розгляд справи за їх відсутності та відсутності позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 ОСОБА_2 та відповідач-2 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлені про дату та час слухання справи належним чином. Окрім того, повідомлені через оголошення в мережі Інтернет.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, у зв'язку з неподанням відповідачами відзиву, неявкою повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання відповідачів без повідомлення причин, суд у відповідності з ч. 1 ст. 280 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлено, що 07.07.2012 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмір 50 000 доларів США до 01.12.2012 року, про що позичальником було складено письмову розписку, яка за своїм правовим статусом є договором позики. Гарантом повернення грошей у встановлений в розписці строк виступив ОСОБА_3 , про що ним було складено письмову розписку від 07.07.2012 року, яка за своїм правовим статусом є договором поруки.
Сума позики становила 50 000 доларів США. У встановлений строк Відповідачем не було повернуто позику, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 50 000 доларів США.
Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, на момент подання позовної заяви (дата, яка відповідає курсу - 04.01.2019) за курсом НБУ гривневий еквівалент до 1 долару США становить 27,70 грн. (https://bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/cureency), а тому сума боргу в гривневому еквіваленті складає 1 385 000 грн.
Боржником з метою повернення боргу було проведено ряд платежів на банківський рахунок позивача: переказ на банківську картку позивача 05.11.2015 року у розмірі 120 000,00 грн; переказ на банківську картку позивача 26.12.2016 року у розмірі 109 995,00 грн.
Як встановлено судом, загалом боржником було повернуто грошову суму у розмірі 229 995 грн.
Однак після вищевказаних переказів, Відповідач припинив сплачувати заборгованість.
Станом на день розгляду справи відповідачі грошові кошти не повернули, а відтак, права позивача підлягають захисту судовим рішенням.
Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно ч.2 ст. 1046 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов'язання, що випливають з договору позики.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до частини першої ст. 553 ЦК України за за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18.09.2013 року по справі № 6063цс13, від 11.11.2015 року по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору/, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей цього ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно наданих позивачем розрахунків, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 07.07.2012 по 05.11.2015 року становить 1217 днів позивачем на суму боргу було нараховано відповідачці 3% річних на суму 138159,43 грн; за період з 06.11.2015 по 26.12.2016 становить 417 днів позивачем на суму боргу нараховано відповідачці 3% річних на суму 43356,58 грн; за період з 27.12.2016 по 04.01.2019 становить 739 днів позивачем на суму боргу нараховано відповідачці 3% річних на суму 69963,01 грн.
Станом на 04.01.2019 відповідачі винні позивачц кошти в сумі 1406484,02 грн.
Враховуючи відсутність доказів про те, що станом на день розгляду справи у суді відповідачі виконали умови укладеного з позивачем договору позики та договру поруки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак і про їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок
держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу надавалася правова допомога, проте в матеріалах справи відсутнє підтвердження сплати позивачем за надання правової допомоги по договору.
За наведених обставин відсутні підстави для відшкодування відповідачами за позовом пропорційно до задоволеної частини вимог заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9605,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) заборгованість у розмірі 1406484 (один мільйон чотириста шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 02 копійки.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 9605 (девять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: Ю.Ю. Мазур