Справа № 752/11312/20
Провадження № 2/752/5642/20
іменем України
(заочне)
11 листопада 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-
у червні 2020 року позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.
В обґрунтування позову зазначило, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі та обслуговуванні у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Форрест Джейсон Джозеф є власником квартири АДРЕСА_1 , на ім'я якого відкрито особовий рахунок.
Відповідач свій обов'язок по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території не виконує належним чином, внаслідок чого у останнього за період з 01.05.2015 року по 01.02.2020 року виникла заборгованість, що становить 15 373,71 грн.
Оскільки у добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити заборгованість, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просило стягнути заборгованість за надані послуги з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, а також судові витрати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2020 року відкрито провадження у справі відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження справі без повідомлення сторін 11.11.2020 року (а.с. 85-86).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Будинок АДРЕСА_1 був віднесений до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Голосіївського районної в місті Києві ради 41 сесії V скликання від 19.10.2010 року № 41/10 передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31.10.2010 року (а.с.16).
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 17-18).
Матеріали справи також містять копії договорів, зокрема: договір № 03/08Д від 03.08.2015 року щодо проведення профілактичних дезінфекційних робіт (дератизація та дезінсекція), укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Укрбіоекологія» (а.с. 29-30); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 406 від 04.06.2015 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (а.с. 31-32); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 10 від 25.01.2016 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (а.с. 33-35); договір № 07/10-16Д від 25.10.2016 року щодо надання послуг дислокації, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Укрбіоекологія» (а.с. 36-37); договір № 427/1 від 11.01.2016 року щодо проведення робіт з дератизації та дезінсекції, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Укрбіоекологія» (а.с. 38-40); договір № 2 про надання послуг дератизації та дезінсекції від 05.01.2017 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Проф Дез Контроль Плюс» (а.с. 41-42); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 13 від 20.01.2017 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (а.с. 43-45); договір № 85 про надання послуг з обробки даних, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КК «Центр комунального сервісу» (а.с. 46-48); договір № 37 про надання послуг дератизації та дезінсекції від 07.02.2018 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Комуналка» (а.с. 49-50); договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 54 від 12.02.2018 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (а.с. 51-53); договір № 114 про надання послуг з обробки даних від 02.03.2018 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КК «Центр комунального сервісу» (а.с. 54-56); договір № 17 про надання послуг з обробки даних від 10.01.2019 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КК «Центр комунального сервісу» (а.с. 57-60); договір про постачання електричної енергії № 17195 від 31.08.2004 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 61-63); договір про закупівлю електричної енергії № 17195-Т117/350 від 26.12.2016 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 64-66); договір про закупівлю електричної енергії № 17195-Т118/587 від 13.12.2017 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 67-69); договір № 20114011 ПВ про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2019 року, укладений між ТОВ «Київські енергетичні послуги» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с. 70-76); договір про надання послуг з повного технічного обслуговування та ремонту ліфтів № D2 4M 0200 від 31.07.2015 року, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ПрАТ «Отіс» (а.с. 77-79).
Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами спору не укладався.
Разом з тим, слід зазначити, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки за п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підпунктом 1 пункту 30 Правил надання послуг - з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, і такий висновок узгоджується із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10.10.2012 року № 6-110 цс12 та від 30.10.2013 року № 6-59цс 13).
Окрім того, відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Разом з тим, відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, відповідно до порядку, визначеному ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.
Позивач у справі стверджує, що відповідач, проживаючи у квартирі АДРЕСА_1 , не виконує своїх зобов'язань щодо сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Зі складеного позивачем розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги по АДРЕСА_1 вбачається, що по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території за період з 01.05.2015 року по 01.02.2020 року виникла заборгованість, що становить 15 373,71 грн., 598,64 грн. - 3% річних та інфляційні втрати - 1 366,56 грн. за невиконання грошового зобов'язання (а.с. 14-15).
При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов'язків щодо своєчасного та повного сплати отриманих послуг.
Через відсутність відзиву відповідача суд позбавлений можливості перевірити зазначені позивачем підстави для позову з урахуванням заперечень останнього в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.
З огляду на викладене, позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про стягнення трьох відсотків річних, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України)- вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Розрахунок відповідачем також не спростований.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006 року).
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 64, 65, 65-1, 66, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2015 року по 01.02.2020 року в розмірі 15 373,71 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят три гривні 71 копійка), інфляційні втрати в розмірі 1 366,56 грн. (одна тисяча триста шістдесят шість гривень 56 копійок), 3% річних у розмірі 598,64 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім гривень 64 копійки), а всього - 17 338,92 грн. (сімнадцять тисяч триста тридцять вісім гривень 92 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: 03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 17-Б, код ЄДРПОУ 32375554, р/р НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко