Справа № 206/1810/20
Провадження № 1-кп/206/200/20
26 листопада 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого суді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12020040700000035 відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України.
30 квітня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28 червня 2020 року.
В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжувався на строк до 28 листопада 2020 року включно.
13 листопада 2020 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачені відмовились отримувати, про що свідчать акти від 31.11.2020 року, складені в ДУ Дніпровській установі виконання покарань № 4, а також не виявили бажання з ними ознайомлюватися в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисники в судовому засіданні просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.
Заслухавши думки прокурора, обвинувачених та їх захисника, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України передбачає види запобіжних заходів, серед яких є найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Отже, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд враховує, що останні обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, неодноразово судимі за злочини з корисливих мотивів, вчинили злочини в період іспитового строку, не працевлаштовані, постійного джерела доходу не мають, що може спонукати їх до вчинення нових корисливих злочинів.
Також, у обвинувачених відсутні сталі соціальні зв'язки та знаючи про покарання, обвинувачені можуть переховуватись від суду, а знаючи прізвища, ім'я, по батькові та адреси потерпілих та свідків, які ще не допитувалися в судовому засіданні, можуть впливати на них незаконними способами.
Крім того, на виконання вимог КПК України, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також направив зазначене клопотання на адресу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для вручення його обвинуваченим, проте останні відмовились від їх отримання, про що адміністрацією постанови складено відповідні акти, а тому зазначені обставини, на думку суду, також свідчать про намагання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який спосіб.
Отже, з метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу та виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на два місяці.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим розмір застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 182 КПК Укпраїни.
Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року - 2102 грн.
Враховуючи дані обвинувачених, суд вважає, що застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (84080 грн.) буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та не являється завідомо непомірною для них.
В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Суд не може прийняти до уваги доводи обвинувачених та захисника про те, що застосовування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою є недоцільним, а можливо застосувати біль м'який запобіжний захід, такий як домашній арешт, оскільки ризики, що наведені прокурором, заслуговують на увагу, а протилежного стороною захисту суду не доведено.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачені не позбавлені можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну їм запобіжних заходів під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.
Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 24 січня 2021 року включно щодо кожного з обвинувачених.
Визначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (84080 грн.) кожному, яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).
Обвинувачені або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030200, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA318999980000031217205026001, код класифікації доходів бюджету: 22030200.
В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення обвинувачених з-під варти у зв'язку з внесенням застави, вони будуть вважатися такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на строк два місяці наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.
Ухвала відповідно до Рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1