Справа № 201/14909/14-ц
Провадження № 2п/201/35/2020
17 листопада 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Іващенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення від 20.05.2015р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (суддя Черновський Г.В.) з 19.11.2014р. знаходилася цивільна справа за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20.05.2015р. по справі було постановлено заочне рішення суду, про задоволення позовних вимог, яке винесено у відсутність відповідача.
24.06.2020р. до суду надійшла заява відповідача, про перегляд заочного рішення від 20.05.2015р., в якій він просить поновити пропущений строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення суду, скасувавши його, через те що не був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, у зв'язку з чим був позбавлений можливості подати відзив та докази. Також відповідач посилався, що наданий позивачем кредитний договір не містить строку його дії, що є порушенням ч. 1 ст. 1049ЦК України. Позовна заява подана до суду до закінчення строку, встановленого для дострокового повернення всієї суми заборгованості, а тому банк звернувся до суду передчасно, не провівши всю досудову роботу, спрямовану на погашення заборгованості. Надана розписка про отримання відповідачем платіжної картки 19.12.2013р. не може бути належним доказом, оскільки в ній не має повних реквізитів, а саме її унікального номеру. Крім того, позивачем порушені вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не надано тип відсоткової ставки, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача. Просив поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву задовольнити та скасувати заочне рішення.
Ухвалою суду від 30.09.2020р., винесеною без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до положень ст. 55 ЦПК України в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення була замінена сторона позивача - ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Глобал Спліт» (а.с.№95).
В судове засідання 17.11.2020р. відповідач не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений за адресою проживання, що вказана у заяві про перегляд заочного рішення, проте до суду повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.№98).
22.07.2020р. до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Васюти К.С., яка діє на підставі ордеру серія АЕ № 102979 від 22.07.2020р. (а.с.№83) про розгляд заяви про перегляд заочного рішення за її відсутності. Вимоги заяви підтримала в повному обсязі (а.с.№81).
Представник ТОВ «Глобал Спліт» в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення (а.с.№97), про причини неявки суд не сповістив.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287, ч.2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю сторін та без фіксування процесу технічними засобами.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає необхідним відмовити в поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та залишити без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення і учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
В обґрунтування вимог про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи не має належного підтвердження про його повідомлення про дату та час розгляду справи, ухвала про заочний розгляд справи не виносилась та рішення було отримано відповідачем лише 09.06.2020р.
Разом з тим, суд критично оцінює такі посилання відповідача, з огляду на наступне.
В матеріалах цивільної справи наявне поштове повідомлення про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження від 20.11.2014р. та позовної заяви ( а.с.№ 34).
10.12.2014р. відповідач оскаржував в апеляційному порядку ухвалу судді ОСОБА_2 про відкриття провадження (а.с.№35-36)
Ухвалою судді судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області Козлова С.П. від 15.12.2014р. апеляційна скарга була залишена без руху, а ухвалою від 26.03.2015р. повернута через неусунення недоліків (а.с.№39,44).
Таким чином, в 2014році відповідач був обізнаний про наявність в провадженні суду вищевказаної цивільної справи, мав можливість звертатися до суду із запитами, заявами щодо надання інформації про рух справи (у разі неотримання судових викликів), а також мав змогу знайомитись з матеріалами справи.
Таким чином, відсутні поважні причини для поновлення відповідачу строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та в задоволенні заяви про поновлення строку слід відмовити.
Відмовляючи в поновленні строку, судом врахована практика Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), по якій Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Так, відповідач не наводить в своїй заяві про поновлення строку будь-яких поважних причин, чому більше п'яти років (обізнаність про наявність в суді справи, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами) не здійснював жодних дій щодо ознайомлення з рішенням суду та подачі заяви про перегляд заочного рішення.
Посилання відповідача, що він не знав про винесене рішення, недостатньо для поновлення строку на подачу заяви про скасування заочного рішення, в контексті Правової позиція ВСУ від 16.11.2016р. у справі № 6-2469цс16, оскільки відповідач був обізнаний про наявність в суді справи проти нього, та маючи обсяг прав, встановлених ЦПК України, скористався лише правом апеляційного оскарження ухвали про відкриття провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, а саму заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду з огляду на положення ст. 126 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись практикою Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, ст.ст. 126, 127, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 260, 287-288, 353 ЦПК України суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 20.05.2015р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.