Єдиний унікальний номер судової справи: 225/3190/20
Номер провадження: 2/225/679/2020
(повний текст)
29 жовтня 2020 року м.Торецьк
Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Довженко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання спадкоємцем та визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.112019 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1109. Після смерті бабусі відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений 03.10.2005 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Бєлодєд Л.В. за реєстровим № 2770, заповівши все своє майно позивачу - ОСОБА_1 . Інші спадкоємці відсутні.
Спадкодавець ОСОБА_2 , знаходилась на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та до лютого 2016 року включно отримувала пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа. Статус внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 підтверджується довідкою від 15.12.2014 року №1421008553.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої пенсії.
Позивач зверталась до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з метою виплати суми недоотриманої пенсії після смерті бабусі та отримала відмову та роз'яснення в усній формі про необхідність надання свідоцтва про право на спадщину.
Оскільки на ім'я ОСОБА_1 померлою був складений заповіт, позивачка вчасно звернулась з письмовою заявою про прийняття спадщини до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини.
Однак, 14.03.2020 року позивач отримала відмову Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв'язку з ненаданням довідки стосовно реєстрації та складу сім'ї на час смерті померлої, тобто неможливістю виконати вимоги ст. 1268 ЦК України.
Таким чином, не дивлячись на своєчасне звернення позивачем до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, останній у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено.
Окрім як за рішенням суду в даному випадку оформити своє право на недоотриману пенсію позивач можливості не має, що стало приводом для звернення з відповідним позовом до суду.
Позивач до суду не з'явилась, надала заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, про день, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. 12.08.2020 року надіслав відзив на позовну заяву та витребувані судом документи на виконання ухвали від Дзержинського міського суду Донецької області від 10.06.2020 року.
Проти позову заперечує, зазначивши, що станом на 07.08.2020 року позивач ОСОБА_1 із заявою про отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не зверталась, документи передбачені п. 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне старування» не надала.
Третя особа у судовому засіданні присутня не була, надала на вимогу суду копію спадкової справи № 07/2020 від 10.01.2020 року та письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, судом встановлено наступне:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на обліку в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримувала пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа. Статус внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 підтверджується довідкою від 15.12.2014 року №1421008553 (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у місті Горлівка Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.112019 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1109 (а.с.12).
Згідно заповіту, посвідченого 03 жовтня 2005 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Бєлодєд Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №2770, ОСОБА_2 заповіла все майно, яке до дня її смерті виявиться їй належним, з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилось, а також все те, на що вона за законом матиме право, позивачу у справі - ОСОБА_1 (а.с. 13).
У визначений ст. 1270 ЦК України строк позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у вигляді недоотриманої суми пенсії.
10.01.2020 року була заведена спадкова справа №07/2020, що підтверджується її належним чином засвідченою копією, а також, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №58961550 від 10.01.2020 року (а.с. 28-31).
Однак, листом державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Шкицької Ю.А. №897/02-14 від 14.03.2020 року у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачеві було відмовлено, у зв'язку з тим, що враховуючи факт проживання та смерті спадкодавиці ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме, у м. Горлівка Донецької області, перевірити виконання вимог ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України, а саме факт відсутності інших спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (які будуть вважатися такими, що прийняли спадщину та факт відсутності малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність якої обмежена (які також вважаються такими, що прийняли спадщину), неможливо (а.с. 16).
В свою чергу, листом від 31.03.2020 року №2795/02 Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачеві у виплаті недоотриманої померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 пенсії в порядку спадкування у зв'язку з відсутністю свідоцтва про право на спадщину (а.с. 17).
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права шляхом визнання спадкоємцем та визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст.36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя.
Відповідно до абз. 2 п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.
Згідно з абз. 4 п. 1.7, п. 2.26 Порядку №22-1, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Варто звернути увагу, що у вказаному Порядку № 22-1 не зазначено обов'язкового подання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для осіб зареєстрованих на тимчасово непідконтрольній українській владі території). Для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або у разі, якщо вони не звернулися за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
За загальним правилом, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Згідно із ч. 3 ст. 1221 ЦК України, в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Такий особливий випадок встановлено ст. 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, людей, зацікавлених в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Тому спадкоємець може звернутися за власним бажанням до будь-якого нотаріуса на підконтрольній території України із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом заводиться спадкова справа. Після вступу в спадщину на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом на підконтрольній території, спадкоємець має право отримати пенсію, яка належала пенсіонерові й залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Згідно ст.ст. 1216, 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220, ч.ч. 1,3 ст. 1223, ч. 3 ст. 1296 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
В той же час, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
В свою чергу, відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, говорячи про об'єктивні обставини, через які позивач не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину, суд виходить з того, що нотаріусом відмовлено у його видачі через неможливість перевірити виконання вимог ч.ч. 3,4 ст. 1268 ЦК України, а саме, факт відсутності інших спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (які будуть вважатись такими, що прийняли спадщину, та факт відсутності малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена (які також вважаються такими, що прийняли спадщину).
Дійсно, п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачено, що у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, спадкодавиця померла на території м. Горлівка Донецької області, яке постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII станом на 08.09.2019 року (дата смерті спадкодавиці) і до теперішнього часу визнано тимчасово окупованою територією. Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджений тимчасовий порядок організації місцевого самоврядування, діяльності органів місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Згідно ж розпорядження Кабінету Міністрів від 7 листопада 2014 року№1085, м. ГорлівкаДонецької області віднесено до населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, у зв'язку з чим всі документи, видані органами, що діють на тимчасово окупованій території, у даному випадку представлені позивачем в якості доказів у справі довідки, є недійсними та юридичних наслідків на території України не створюють.
Наведене позбавляє позивача (спадкоємця) можливості отримання передбачених вищезгаданим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України документів, зокрема, довідки органу реєстрації, форма якої відповідає встановленим чинним законодавством України вимогам, з місця проживання спадкодавиці та, як наслідок, дотримання ч.ч.3, 4 ст. 1268 ЦК України.
Так, до документів, які видані органами, що діють на тимчасово окупованій території, а отже є недійсними та юридичних наслідків на території України не створюють, слід віднести представлену позивачем довідку КП "Керуючої компанії м.Горлівка" від 18.03.2020 року № 1455 про відсутність зареєстрованих осіб за адресою реєстрації та проживання померлої ОСОБА_2 (спадкодавиця), а саме по АДРЕСА_1 (а.с. 14).
Разом з цим, суд зауважує на тому, що гуманітарні принципи ратифікованих Україною Женевських Конвенцій від 12.08.1949 року, в основі яких лежать принципи поваги до людської особистості у разі збройного конфлікту, що не має міжнародного характеру, підкреслюють необхідність ефективного захисту жертв таких конфліктів.
Аналогічні принципи містяться в «Намібійських винятках» та розвинуті в практиці Європейського суду з прав людини, яка являється джерелом права в Україні, зокрема, у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey»), а також, Молдови і Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia»).
З аналізу зазначених рішень вбачається, що документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, у тому числі у сукупності з показами свідків.
В свою чергу, відповідно до інших наявних у справі доказів, як-то свідоцтва про смерть спадкодавиці, заповіту, копії спадкової справи вбачається, що позивач є єдиною спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Окрім позивача, інші особи з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались, наявність інших спадкоємців відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 1268 ЦК України судом не встановлено. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на наведене, врахування та надання правової оцінки представленим позивачем доказам, у тому числі документам, що видані на тимчасово окупованій території України, разом із іншими доказами у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, у даному випадку є єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача шляхом визнання права власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування.
Приймаючи рішення, суд виходив також з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.
Щодо решти позовних вимог, а саме, визнання позивача спадкоємицею за заповітом, суд вважає за доцільне зауважити наступне: способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 ЦК України. Перелік таких способів захисту не є вичерпним. Разом з цим, чинним законодавством України визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Порушення права - це наслідок протиправної поведінки протилежної сторони, чиїми діями завдано шкоду правам та інтересам особи. Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Оспорювання - це наявність спору між учасниками цивільно-правових відносин про приналежність чи відсутність права в однієї із сторін.
Разом з цим, як вбачається з наявних у справі доказів та згідно встановлених судом під час розглядук справи обставин, заповіт, посвідчений 03.10.2005 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори Бєлодєд Л.В. за реєстровим № 2770, згідно якого позивач є єдиною спадкоємицею після померлої ОСОБА_2 , недійсним у встановленому законом порядку не визнаний, станом на час прийняття судом рішення у даній справі не оспорюється. З огляду на наведене, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання ОСОБА_1 спадкоємицею за заповітом за померлою ОСОБА_2 у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 206, 263 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, 26, код ЄДРПОУ 42170475), третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 114, ЄДРПОУ 02591115) про визнання права власності на недоотриману суму пенсії в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на недоотриману пенсію в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В решті позову - відмовити.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст рішення виготовлений 23.11.2020 року.
Суддя О.В. Довженко