26.11.2020
Справа № 497/1583/2020
Провадження № 2-а/497/27/2020
про розгляд заяви про самовідвід судді
26.11.2020 року суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, розглянувши у приміщенні суду в м.Болград заяву судді про самовідвід у справі з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області та ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі,
До Болградського районного суду Одеської області 19.11.2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області та ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Автоматизованою програмою документообігу Д-3 Болградського районного суду Одеської області зазначена позовна заява після задоволення заяв про самовідводи суддів Кодінцевої С.В. і ОСОБА_3 , була перерозподілена для розгляду судді Кравцовій А.В., якою заявлено самовідвід від участі в розгляді справи на підставі п.4ч.1ст.36 КАС України.
В обґрунтування заяви про самовідвід підставою зазначено те, що позивач є працівником Болградського районного суду Одеської області (згідно наказу керівника апарату Болградського районного суду Одеської області №32-ос/к від 04.08.2020р. обіймає посаду секретаря судового засідання) і періодично, на час відсутності безпосередньо підпорядкованого судді секретаря судового засідання, виконує його роботу, що є іншою підставою для самовідводу з метою уникнення виникнення у сторонніх осіб сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді даного позову.
Відповідно до статті 40 КАС України, "питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.... вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.... вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість".
Вивчивши доводи заяви, ознайомившись з матеріалами справи, вважаю заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч.1ст.39 КАС України, за наявності підстав, визначених статтями 36-38 цього Кодексу суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Пунктом 4 ч.1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і підлягає самовідводу (відводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Відповідно до ст.29 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, а, згідно ч.1ст.48 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді, суд має враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись з метою дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до п.1ст.6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. В разі, якщо доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли би спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді - чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду. Згідно думки того ж Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії», тощо), важливим питанням є довіра, яку суди мають вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, має брати самовідвід або бути відведений.
Враховуючи те, що позивач Деревенський І.Ю. є працівником Болградського районного суду Одеської області та, виконуючи свої обов'язки, періодично заміщує безпосередньо підпорядкованих суддям секретарів судових засідань, в тому числі - й у судді Кравцової А.В., з метою об'єктивного розгляду справи та з метою уникнення сумнівів в третіх осіб щодо неупередженості судді Кравцової А.В., суд дійшов висновку, що вищевказана заява судді про самовідвід підлягає задоволенню, у зв'язку з чим справу слід передати до канцелярії для визначення іншого складу суду на підставі вимог ст.41ч.1 КАС України, згідно якої "в разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу".
Керуючись ст.129 Конституції України, ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 31,36, 39, 41, 248 КАС України, суд
постановив:
Заяву судді Кравцової Алли Валентинівни про самовідвід - задовольнити.
Дану справу №497/1583/2020 (провадження №2-а/497/27/2020) з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області і ОСОБА_2 - про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі, - передати до канцелярії Болградського районного суду Одеської області для проведення її повторного автоматичного розподілу у порядку, передбаченому ст. 31 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Кравцова