ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020 Справа № 910/12751/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 23780,64 грн
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 23780,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 02.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 02.09.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, встановлених ГПК України, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12751/20, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
01.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що позивачем не доведено вину саме того водія, відповідальність якого була застрахована відповідачем. Натомість, згідно експертного висновку, наданого відповідачем, винним, у заподіянні шкоди є особа, майнові інтереси якої застраховані саме позиівачем.
08.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на відзив, в якому позивач підтримує позовні вимоги, вказуючи, що європротокол, оформлений учасниками ДТП є належним доказом вини, натомість, експертний висновок поданий відповідачем не має відповідної доказової сили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
10.01.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Альфа Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (страхувальник), укладено договір № 042.0000284.104.0218 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортну та добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті). За вказаним договором було застраховано відповідальність власника транспортного засобу: Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 .
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з матеріалів справи, водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 02.03.2020 (європротокол).
Виходячи зі змісту вказаного повідомлення, 02.03.2020 о 09.00 у с. Гатне, Київська область сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та Fiat д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
З відомостей, які містяться в повідомленні б/н від 02.03.2020 про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 , було завдано пошкодження. Водій, який керував Fiat д.р.н. НОМЕР_2 , у європротоколі свою вину визнав.
Дослідивши зазначений європротокол, суд зазначає, що європротокол є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі водій ОСОБА_2 вину в ДТП визнав.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 02.03.2020 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Страхувальник звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 04.03.2020 за № док39/4.
Згідно акту огляду транспортного засобу від 04.03.2020 та рахунку-фактури № 0000002281 від 05.03.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 становить 23561,87 грн.
Відповідно до страхового акту № 0396.206.20.01 від 10.01.2020 року сума страхового відшкодування складає 23780,64 грн. (сума згідно рахунку СТО).
Згідно платіжного доручення № 13768 від 10.04.2020 суму вартості відновлювального ремонту автомобіля " Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 було сплачено на рахунок СТО (філія "Автомобільний центр Київ") у розмірі 23780,64 грн.
Тобто сума розрахована позивачем та виплачена за ремонт автомобіля Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 , становить суму визначену у страховому акті № 0396.206.20.01 від 10.01.2020 та складає 23780,64 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 22.04.2020 № 11961 на суму 23780,64 грн.
Відповідач у відповіді № 09-02-20/6206 від 06.07.2020 на заяву від сплати страхового відшкодування відмовився, посилаючись на те, що позивачем не доведено вину водія, застрахованого НАСК "Оранта".
Відповідно до ст.ст.8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").
Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Альфа Страхування" право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність вини водія транспортного засобу Fiat д.р.н. НОМЕР_2 в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.03.2020, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого зразка.
Суд зазначає, що при оформленні дорожньо-транспортної пригоди у такий спосіб (складання її учасниками європротоколу без виклику відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України) не виноситься постанова про адміністративне правопорушення та не направляються матеріали дорожньо-транспортної пригоди до суду для притягнення відповідальної за вчинення такої пригоди особи до відповідальності.
Тобто, унеможливлюється існування відповідних судових рішень (про притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності), які б встановлювали вину учасника дорожньо-транспортної пригоди. Проте, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Зі змісту наявного в матеріалах справи повідомлення вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 03.03.2020, сталась внаслідок зіткнення транспортних засобів: Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 та Fiat д.р.н. НОМЕР_2 .
Фактично з наведеної у повідомленні схеми дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що водій транспортного засобу Fiat д.р.н. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з заднім бампером Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 . Водій ОСОБА_2 вину визнав (розділ 14 європротоколу).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Fiat д.р.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу № АО/5360633.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Договором (полісом) № АО/5360633 передбачено франшизу у розмірі 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 23780,64 грн. шляхом переказу коштів на рахунок СТО. Отже позивач поніс фактичні затрати у розмірі 23780,64 грн.
Позивач, при визначенні основної суми заборгованості, врахував ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб (100000,00 грн) за полісом № АО/5360633 та наявність вини ОСОБА_2 і просив стягнути з відповідача 23780,64 грн. (сплачена позивачем сума страхового відшкодування), проте, суд зазначає, що позивачем при визначенні позовних вимог, а саме, розміру страхового відшкодування не було враховано франшизу 1000,00 грн., яка передбачена полісом № АО/5360633, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Fiat д.р.н. НОМЕР_2 . З урахуванням передбаченої полісом № АО/5360633 франшизи, розмір страхового відшкодування, щодо якого в позивача виникло право вимоги, мав становити 22780,64 грн. І як встановлено судом відповідач вказану суму станом на день розгляду справи не сплатив.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 22780,64 грн., розмір страхового відшкодування сплаченого позивачем з урахуванням франшизи передбаченої полісом № АО/5360633.
Суд також відзначає, що матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль Fiat д.р.н. НОМЕР_2 , яким спричинено шкоду застрахованому у позивача автомобілю Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Fiat д.р.н. НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ "НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/5360633).
Вина водія ОСОБА_2 визнана ним особисто, про що свідчить підпис на європротоколі.
Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності доказів вини водія ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Отже, для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Отже визнання вини особою у європротоколі є достатньою підставою для виникнення у страхувальники обов'язку з виплати страхового відшкодування та належним доказом наявності вини водія.
Вказана позиція також висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 № 308/3162/15-ц.
Натомість, суд не вбачає, що судовий експерт Скороход К.М. наділений повноваженнями встановлювати вину особи у спричиненні ДТП, в зв'язку з чим, суд не приймає долучену до матеріалів справи відповідь від 11.06.2020 судового експерта на запит в якості належного, допустимого та вірогідного доказу в підтвердження відсутності вини ОСОБА_2 у спричиненні ДТП 02.03.2020.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mercedes-Benz, д.р.н НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АО/5360633), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем не спростовано відсутність у нього обов'язку виконати свої зобов'язання за полісом № АО/5360633, в зв'язку з чим вимоги позивача є обгрунтованими в та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 22780,64 грн.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» ( 02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, буд. 7 - д, код ЄДРПОУ 00034186 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Альфа Страхування" (01011, м. Київ, вулиця Рибальська, буд. 22, код ЄДРПОУ 30968986) страхове відшкодування у розмірі 22780 ( двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят) грн.. 64 коп та судовий збір у розмірі 2021 ( дві тисячі двадцять одна ) грн.. 56 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1000,00 грн. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко