ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020Справа № 910/12477/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут"
до Департаменту патрульної поліції
про стягнення 33445,76 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про стягнення 33445,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, спожив природний газ на загальну суму 32765,75 грн, проте не оплатив його, в зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних.
Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.08.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12477/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
23.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист, до якого долучено гарантійний лист відповідача про оплату заборгованості та судового збору після ухвалення судом рішення у даній справі.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03048, м. Київ, вулиця Ф. Ернста, 3 (номер відправлення 0105475143457), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 21.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 25.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105475143457.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (постачальник) та Департаментом патрульної поліції (споживач) було укладено договір № 41АВ337-362-19/683 про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.
Відповідно до п. 1.1.. договору, постачальник зобов'язується поставити ( передати у власність) споживачу у 2019 році природний газ відповідно до коду СPV за ДК 021:2015 - 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.9 - 2.9.5. договору, визначення звіряння фактичного обсягу поставленого ( спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 07 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання - передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом п'яти днів з дати одержання акта приймання - передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання - передачі газу.
Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Відповідно до п. 4.1, 4.2.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступним за місяцем постачання газу, на підставі виставленого постачальником рахунку та акту приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 5.4.5. договором, споживач зобов'язаний самостійно обмежувати ( припиняти) споживання природного газу у випадках: - порушення строків розрахунків за договором; - відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; - перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником; припинення або розірвання договору; - в інших випадках, передбачених правилами постачання газу, іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 7.1.. договору, споживач зобов'язаний самостійно припинити ( обмежити) власне споживання газу у випадках та порядку, передбачених законодавством та договором.
Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечено відповідачем, відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
До матеріалів справи додано додаток № 1 до договору № 41АВ337-362-19/683 від 10.10.2019. У додатку визначено планові обсяги та адресу постачання природного газу у 2019 році.
До матеріалів справи додано акти приймання - передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 09.10.2019 № 41АВ337-362-19: № ЗРВ80001024 від 31.01.2020, відповідно до якого відповідачем за січень 2020 року було спожито газу в обсязі 800,18 м3, вартістю 6552,37 грн; № ЗРВ80002234 від 29.02.2020, відповідно до якого відповідачем за лютий 2020 року було спожито газу в обсязі 1981,07 м3, вартістю 14162,64 грн; № ЗРВ80003931 від 31.03.2020, відповідно до якого відповідачем за березень 2020 року було спожито газу в обсязі 1925,14 м3, вартістю 10903,79 грн; № ЗРВ80005583 від 30.04.2020, відповідно до якого відповідачем за квітень 2020 року було спожито газу в обсязі 1213,66 м3, вартістю 6874,03 грн. Всі долучені до матеріалів справи акти підписані та скріплені печатками контрагентів. Загальна вартість спожитого згідно долучених актів газу становить 38492,83 грн.
Суд відзначає, що до матеріалів справи не долучено договір від 09.10.2019 № 41АВ337-362-19, на який наявні посилання у актах приймання-передачі. Натомість, як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує і не спростовує відповідач, строк дії договору № 41АВ337-362-19/683 від 10.10.2019 припинив свою дію з 01.01.2020, а тому споживання газу здійснювалось відповідачем в позадоговірному порядку. Як уже зазначено, вказані обставини вказані позивачем у позові та не заперечені і не спростовані відповідачем.
До матеріалів справи додано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2020 по 06.08.2020, підписаний обома контрагентами, згідно якого у відповідача існувала переплата у сумі 5727,08 грн, в зв'язку з чим заборгованість споживача за отриманий у січні-квітні 2020 газ становить 32765,75 грн.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що постачання природного газу у січні - квітні 2020 року відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу.
Тобто, угоду на постачання природного газу сторони оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних дій означає згоду на укладання договору, газопостачальне підприємство надавало послугу з постачання природного газу, а відповідач користувався зазначеними послугами, від них не відмовлявся, претензій щодо їх якості не висловлював.
Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про виникнення між ними правовідносин щодо поставки природного газу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1-4 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором.
Судом було встановлено, що позивачем протягом січня-квітня 2020 року було передано Департаменту патрульної поліції природний газ в обсязі 5920,05 куб.м.
Так, відповідно до ч. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), постачання природного газу споживачу, що не є побутовим здійснюється за наявності у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної (газотранспортної) системи, договору розподілу (транспортування) природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ (ГТС), та присвоєння споживачу Оператором ГРМ (ГТС) персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).
Відповідно до п. 2 глави 5 Розділу IV Кодексу газотранспортної системи (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу даним споживачем.
Відповідно до ч. 17 розділу II Правил за відсутності у споживача діючого постачальника (тобто в ситуації, коли споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Згідно з пунктом 12 розділу II Правил за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від споживача та/або Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) протранспортованого газу.
Так, сторонами були підписані відповідні акти приймання-передачі природного газу, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, зобов'язання відповідача з оплати вартості газу є таким що настало після прийняття товару від позивача, що підтверджується актами приймання-передачі.
Отже, факт поставки природного газу є достатньою підставою для виникнення у споживача зобов'язання з оплати природного газу в обсягах та за ціною, визначеною постачальником в актах.
Відтак, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості спожитого газу у розмірі 32765,75 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних з орендної плати у розмірі 388,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 291,60 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції за загальний період з 01.02.2020 по 14.08.2020, з урахуванням дат виникнення грошових зобов'язань по кожному акту, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 388,41 грн та втрат від інфляції у розмірі 291,60 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі отриманого та спожитого газу за період з січня по квітень 2020 року не надано. Відповідач був повідомлений про наслідки не подання відзиву ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (місцезнаходження: 33023, Рівненська область, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, буд. 24, код ЄДРПОУ 39589441) 32765 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 75 коп. основної заборгованості, 291 (двісті дев'яносто одна) грн. 60 коп. втрат від інфляції, 3% річних у розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 41 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Усатенко І.В.