ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.11.2020Справа №910/12819/20
За позовомФізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича
до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова"
про стягнення 2 507 836,15 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Шевченко Ю.В.
від відповідача:не з'явився
У серпні 2020 року Фізична особа-підприємець Магас Олег Євстафійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" про стягнення 2 507 836,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем не було належним чином виконано взятих на себе за договором поставки №1 від 18.06.2012 грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 2 201 427,52 грн., з метою стягнення якої позивачем ініційовано звернення з даним позовом до суду.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 177 648,06 грн., 3% річних у розмірі 61 681,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 67 078,94 грн., нараховані за період прострочення виконання зазначеного грошового зобов'язання.
У змісті своєї позовної заяви Фізична особа-підприємець Магас Олег Євстафійович виклав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 38 668,55 грн. та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Разом з вказаним позовом Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач просив накласти арешт на лікувальний корпус, загальною площею 4 461,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Городище, буд. 12 (реєстраційний номер майна 635373).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі №910/12819/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 22.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі №910/12819/20 в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича про забезпечення позову відмовлено.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання у справі на 08.10.2020; продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позов із доказами.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 закрито підготовче провадження у справі №910/12819/20; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2020.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 відкладено судове засідання на 10.11.2020; запропоновано позивачу обґрунтувати здійснені ним нарахування.
В судове засідання 10.11.2020 представник позивача з'явився, подав заяву про часткову відмову від позову, а саме - в частині вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" пені у розмірі 177 648,06 грн., яка обґрунтована технічною неможливістю здійснити обрахунки пені, в іншій частині позовні вимоги представник Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 10.11.2020 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476170202, у відповідності до якого ухвала суду від 23.10.2020 про повідомлення місця дати та часу судового засідання була вручена відповідачу 28.10.2020.
Приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 10.11.2020, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/12819/20 за відсутності представника Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова".
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 долучено заяву позивача про відмову від позову в частині позовної вимоги про стягнення пені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.11.2020 судом завершено розгляд справи №910/12819/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.06.2012 між Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем (постачальник) та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" (покупець) укладено Договір поставки №1 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити покупцю (передати у власність покупця) визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти вказаний товар та оплатити його.
Предмет поставки за Договором: продукти харчування, побутова хімія (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами постачальника та за рахунок постачальника на склад покупця (адреса: м. Трускавець, вул. Городище, 12).
Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у замовленні, що затверджене сторонами. Вартість поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначається у транспортній накладній.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку. Розрахунок за придбаний товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін остаточних розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що ним свої зобов'язання з поставки відповідачу товарів за Договорами виконувались належним чином, в той час як відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав неналежним чином, оплативши його частково, у зв'язку з чим у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" виникла заборгованість у загальному розмірі 2 201 427,52 грн. Також позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 61 681,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 67 078,94 грн. (з урахуванням заяви позивача про відмову від вимоги про стягнення пені).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження асортименту, вартості строків поставки товару (партії товару) щодо кожного окремого зобов'язання, строків його оплати погоджується сторонами, зокрема, у замовленнях та накладних (п.п. 2.2, 3.1 Договору).
Позивач стверджує, що впродовж дії Договору (з 18.06.2012 по 31.07.2020) ним належним чином виконувались свої зобов'язання з поставки товару, в той час як відповідач систематично прострочував виконання ним своїх грошових зобов'язань з оплати товару, у зв'язку з чим станом на 01.08.2020 у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" виникла заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем у розмірі 2 201 427,52 грн.
На підтвердження таких доводів позивачем надано підписані представниками та скріплені печатками сторін видаткові накладні за весь період правовідносин сторін за спірним Договором.
Крім того, позивачем надано суду підписані представниками та скріплені печатками сторін акти звіряння взаємних розрахунків за 1 півріччя 2020 року, за 1 квартал 2020 року, за період з червня 2019 року по серпень 2019 року.
Також позивачем було надано відповідь Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" на претензію вих. №94 від 18.07.2019, в якій відповідач в особі головного лікаря В. Бабелюка підтверджував наявність станом на 30.06.2020 заборгованості перед позивачем у розмірі 1 738 091,14 грн. та адміністрація санаторію гарантувала проведення розрахунків за товар.
До того ж, Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем було долучено до свого позову оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за серпень 2019 року - липень 2020 року, у відповідності до якої за контрагентом - Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" обліковується заборгованість у розмірі 2 201 427,52 грн. та виписки по особовому рахунку за спірний період.
При цьому, як вбачається з актів звіряння взаємних розрахунків та видаткових накладних, спірна заборгованість обліковується за оплату товарів, які були поставлені Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" до 17.03.2020, в той час як згідно п. 3.2 Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару у безготівковому порядку протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника.
В свою чергу, відповідач своїм правом на спростування доводів позивача, в тому числі шляхом подання відзиву, не скористався.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 2 201 427,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати коштів у розмірі 2 201 427,52 грн. відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України )
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Керуючись приписами ст. 13, 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що подані Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем докази підтверджують наявність у Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" заборгованості у розмірі 2 201 427,52 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 61 681,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 67 078,94 грн., нараховані за прострочення відповідачем грошових зобов'язань у період з 03.09.2019 по 19.08.2020.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договорами відповідальності.
Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із долученого до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем нараховується відповідачу 3% річних за період з 03.09.2019 по 19.08.2020. При цьому, такий розрахунок здійснювався з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за поставлений товар.
Перевіривши наданий Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо правильності здійсненого позивачем обрахунку, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" 3% річних у розмірі 61 681,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 67 078,94 грн. є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 177 648,06 грн.
Як зазначалось, представником позивача у судовому засіданні 10.11.2020 було надано заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 177 648,06 грн. Вказана заява мотивована тим, що у позивача відсутня технічна можливість здійснити обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення пені.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Судом досліджено заяву позивача про відмову від позову в частині вимоги про стягнення пені, яка підписана від імені Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича адвокатом Шевченком Юрієм Вікторовичем, який в силу положень Договору про надання правової допомоги від 06.08.2020, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Легал Люкс", наділений відповідним правом.
Крім того, у судовому засіданні 10.11.2020 адвокат Шевченко Юрій Вікторович підтвердив, що наслідки відмови від частини позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині позивачу відомі та зрозумілі.
Суд не вбачає підстав для висновку, що відмова від частини позовних вимог, вчинена Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем, суперечить інтересам позивача, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову відсутні.
Таким чином, оскільки відмова позивача від позову є формою реалізації прав позивача та відповідно заява про відмову від позову підписана повноваженим представником Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича, з огляду на імперативність закріпленого у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності відповідна заява підлягає прийняттю судом.
У зв'язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову в частині вимоги про стягнення пені і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2 201 427,52 грн., 3% річних у розмірі 61 681,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 67 078,94 грн.
Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 177 648,06 грн. підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату судового збору.
В поданій до суду позовній заяві позивачем заявлено до відповідача одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 2 507 836,15 грн.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви з вимогою майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 102,00 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви про стягнення 2 507 836,15 грн. Фізична особа-підприємець Магас Олег Євстафійович повинен був сплатити судовий збір у розмірі 37 617,54 грн.
В той же час як вбачається із меморіального ордеру №371 від 21.08.2020 Фізичною особою-підприємцем Магасом Олегом Євстафійовичем за подання до господарського суду даної позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 37 617,55 грн.
Тобто, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 0,01 грн., проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Підготовче провадження у справі №910/12819/20 було закрите протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020, якою також призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 22.10.2020.
Проте, заяву про відмову від вимоги про стягнення пені було подано представником позивача в судовому засіданні 10.11.2020, тобто більш як через місяць від дати закриття підготовчого провадження та після двох судових засідань з розгляду справи по суті.
З огляду на те, що позивач відмовився від позову в частині стягнення пені у розмірі 177 648,06 грн. після початку розгляду справи по суті, то 50 відсотків сплаченого за цією вимогою судового збору з державного бюджету не підлягають поверненню Фізичній особі-підприємцю Магасу Олегу Євстафійовичу.
Таким чином, з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, який підлягав оплаті позивачем за подання даного позову до Господарського суду міста Києва, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Державного підприємства "Медісан" лікувально-санаторної відновлюючої асоціації Державної Канцелярії Республіки Молдова "Санаторій "Молдова" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 04929052) на користь Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму боргу у розмірі 2 201 427 (два мільйони двісті одну тисячі чотириста двадцять сім) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 61 681 (шістдесят одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн. 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 67 078 (шістдесят сім тисяч сімдесят всім) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 34 952 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 82 коп. Видати наказ.
3. В частині вимоги про стягнення пені у розмірі 177 648,06 грн. прийняти відмову Фізичної особи-підприємця Магаса Олега Євстафійовича від позову та закрити провадження у справі в частині цієї вимоги.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 24.11.2020.
Суддя Р.В. Бойко