печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56673/19-ц
Категорія 69
19 жовтня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Соколова О.М.,
при секретарі - Проскурні А.Г.,
справа № 757/56673/19-ц
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення аліментів, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що сторони перебували у шлюбі з 19.12.2007 року, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19.10.2011 року було розірвано. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2011 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 06.04.2011 року і до досягнення повноліття. 06.12.2011 державним виконавцем органу ДВС було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 30296470. Однак, протягом 7 років жодного платежу по сплаті аліментів відповідачем вчинено не було. В подальшому державним виконавцем вчинялись дії щодо виконання судового рішення, зокрема направлено вимоги про стягнення заборгованості, винесено постанови про обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, обмеження у праві виїзду та користування зброєю. Після чого, відповідачем було погашено більшу частину заборгованості по аліментах. Після чого державним виконавцем було скасовано вжиті заходи обмеження. Однак, відповідач і надалі порушує строки по сплаті аліментів. З огляду на те, що державним виконавцем не застосовувались до відповідача будь-які заходи примусового виконання передбачені ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», позивач звернулась до суду про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за період з 01.08.2016 по 02.07.2018 що складає 87 800 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, у якій не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку встановленому ст.128 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.12.2007 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського РУЮ у місті Києві, про що складений актовий запит за №1217 та видане свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом реєстрації актів цивільного станку Печерського районного управління юстиції в місті Києві від 10.08.2010 року.
19.10.2011 року рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі №2-3812/11 шлюб між сторонами було розірвано.
Після припинення шлюбних відносин дитина залишилася проживати разом із матір'ю.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2011 року у справі №2-2099/11 стягнуто із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 06.04.2011 року і до досягнення повноліття.
На підставі даного рішення суду, 16.08.2011 року видано виконавчий лист.
06.12.2011 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Здор Т.Ю. відкрито виконавче провадження №30296470.
Відповідно до розрахунку державного виконавця від 27.09.2019 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини за виконавчим листом №2-2099/11 станом на червень 2018 складає 87 800 грн.
Як встановлено судом вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
З наявних у справі доказів вбачається, що розмір заборгованості із сплати аліментів був обчислений державним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», боржнику було роз'яснено право оскаржити його до суду у порядку, встановленому законом. Крім того, розрахунок державного виконавця містить відомості про суму заборгованості по аліментам, період за який вона виникла. Сторона відповідача не скористалася своїм правом на оскарження зазначеного розрахунку.
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " від 15 травня 2006 року № 3, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач, будучи достовірно обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею 18 років, аліменти не сплачував, доказів того, що існуюча заборгованість виникла з незалежних від нього причин не здобуто, суд приходить до висновку про доведеність того факту, що заборгованість з аліментів виникла з його вини, у зв'язку з чим позивач набула права на стягнення неустойки (пені).
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 196 СК України У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі Справа № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що з вини відповідача в останнього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, позивач звернулася до суду із даним позовом про стягнення (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як вбачається із наведеного позивачкою розрахунку, заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня 2011 року по червень 2018 року складає 87 800 грн.
Відповідно до розрахунку, розмір пені за несплату відповідачем аліментів складає 87 800 грн.
З урахуванням вищенаведеного, суд погоджується з сумою розрахунку пені, наданим позивачкою до матеріалів позову, доказів на його спростування відповідачем не надано.
В той же час, ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 800 грн. пені, яка складає не більше 100 відсотків заборгованості.
Оскільки позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.180, 181, 182, 191, 192 СК України, ст.ст.12, 19, 76, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 87800 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Печерський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київського апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 19.10.2020 року.
Суддя О.М. Соколов