Справа № 381/3965/19
"13" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участі секретаря: Гриценка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про зменшеня розміру аліментів на утримання дитини, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 755/10513/14-ц на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/2 частини з усіх видів заробітку на 3 000,00 грн., щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 755/10513/14-ц шлюб, зареєстрований 12 травня 2007 року виконкомом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, актовий запис № 8, між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - розірвано, та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі Ѕ частки заробітку (доходу), проте, не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 18.04.2014 року до досягнення старшою дитиною повноліття, а після досягнення старшою дитиною повноліття на користь молодшої дитини стягувати аліменти в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення молодшою дитиною повноліття.
Зазначає, що він хоч офіційно працює, однак у вересні 2019 року уклав шлюб з ОСОБА_5 . Тому значно змінилось його матеріальне становище. Також після перебування в Зоні АТО у нього виявили хворобу цукровий діабед 1 типу середнього ступеню тяжкості з ускладненням діабетична полінейропатія нижніх кінцівок. Крім цього вказує, що діти постійно перебувають у нього та всі витрати по утриманню дітей не враховуючи аліментів покладені нанього, він належним чином забезпечує дітей всім необхідним. У зв'язку з тим, що визначена частка раніше від Ѕ усіх видів доходів може призвести до заборгованості, вважає за потрібне змінити розмір стягнутих аліментів на тверду грошову суму.
09 червня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, з повідомлення сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідача у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надала письмову заяву з прохання слухати справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у змісті відзиву на позовну заяву.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 755/10513/14-ц шлюб, зареєстрований 12 травня 2007 року виконкомом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, актовий запис № 8, між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - розірвано, та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі Ѕ частки заробітку (доходу), проте, не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 18.04.2014 року до досягнення старшою дитиною повноліття, а після досягнення старшою дитиною повноліття на користь молодшої дитини стягувати аліменти в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення молодшою дитиною повноліття.
Дані рішення набрали законної сили, та не оскаржувалися в апеляційному порядку.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 4 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
17.05.2017 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», відповідно до якого ч.2 ст. 182 СК України викладено в наступній редакції: «мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Пред'являючи позов про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, позивач зазначає, що офіційно працює, однак доказів про офіційне місце роботи суду не надав.
Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції у м. Києві від 01.10.219 року № 306зі41/11/6/02-2019, позивач ОСОБА_1 станом на 30.09.2019 року проходить службу на посаді інспектора роти №1 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега). Крім того, відповідно даної довідки встановлено, що стягнення аліментів за рішенням суду Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2014 року у справі № 755/10513/14-ц на користь відповідача не проводиться за місцем роботи позивача.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно матеріалів справи, позивач звернулась до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів 29.10.2019 року.
Виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», встановлено, що з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 12 вересня 2018 року (справа №459/2181/17).
Як встановлено в судовому засіданні, заборгованість у позивача по сплаті аліментів на утримання дітей відсутня.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, дотримуючись принципу дії закону у часі, суд вважає зменшення розміру аліментів не є доцільним, скільки позивачем не доведено критичного погіршення його стану здоров'я, інших обставини, які відіграють суттєву роль в житті позивача, погіршення матеріального стану у порівнянні з його матеріальним станом, який був врахований Дніпровським районним судом м. Києва при ухваленні рішення про стягнення аліментів від 01 липня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/10513/14-ц.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).
Суддя: