Номер провадження 2/754/2858/20
Справа №754/15969/19
Іменем України
12 листопада 2020 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
за участю
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька», про відшкодування збитків в порядку регресу,-
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі по тексту ПрАТ «СК УНІКА») звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків в порядку регресу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.11.2013 року між страховою компанією та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 030603/4600/0000039, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
13.11.2016 року в м.Києві сталась ДТП за участі застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Подільського районного суду м.Києва вказана ДТП сталась з вини відповідача.
Як зазначає позивач, згідно Звіту № 03-18/11 від 18.11.2016 року, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля становить 59 308,16 грн. Виконуючи свої зобов'язання по договору страхування, позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № 00208183 від 30.11.2016 року склав 53218,64 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , буза застрахована в ЗАТ «СК «Галицька» згідно полісу № АК/0451882, то сума відшкодування за полісом складає 33 780,16 грн. Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за полісом склала 19 438,48 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму завданих збитків в розмірі 19 438,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
10.03.2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивачем невірно застосовуються положення чинного законодавства. Крім того, згідно ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, пов'язаною з пошкодженням транспортного засобу, є витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу. Пошкоджений автомобіль не був новий. Саме цю суму в розмірі 37 804,03 грн. було розраховано експертом у Звіті про оцінку КТЗ № 03-18/11 від 18.11.2016 року. Відповідно, виплата, яку здійснила СК «Галицька», і є повним відшкодуванням зобов'язань щодо відшкодування завданої шкоди в ДТП, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Відповідач зазначив про те, що ним було виконано всі вимоги вищевказаного ЗУ, а саме: своєчасно повідомлено страховика про подію, надано дані всім учасникам про факт страхування, а тому жодних претензій до нього бути не може. Положення ст.1194 ЦК України застосовуються лише у випадках, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика за договором страхування, чого в даному випадку не встановлено. Крім того, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки виплату, яку провела СК «УНІКА», передбачено договором страхування, тобто це зобов'язання, яке виникло на підставі договору, а виплату, яка підлягає стягненню з винуватця, передбачено ЗУ. Відповідно, розмір цих виплат, як і методичний підхід до їх розрахунку є різними і в даному випадку дає суттєву різницю, яка є причиною позову, але не підставою для стягнення, оскільки відшкодовувати вартість ремонту передбачено лише в договорі страхування. Також, позивачем не надано доказів, що саме він (відповідач) уклав поліс страхування. Відповідач зауважив і на те, що ст.1194 ЦК України застосується у разі недостатності виплати для повного відшкодування шкоди, отже про вартість відновлювального ремонту не йдеться, а тому дана норма не може бути застосована.
16.03.2020 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_4 на відзив відповідача на позовну заяву. У даній відповіді представник позивача наголошує на тому, що відповідно до ч.1 ст.25 ЗУ «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № 030603/4600/0000039 від 26.07.2016 року (п.1.2.11) було погоджено, що при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт на підставі рахунку СТО. З метою визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля було здійснено направлення страхувальника на СТО - ТОВ «Авто-Мотив Лтд» та замовлено проведення оцінки завданих збитків у ФОП ОСОБА_5 . З урахуванням пошкоджень автомобіля СТО було виставлено рахунок на оплату № 11795 від 29.11.2016 року та ремонтна калькуляція № 00208183 від 18.11.2016 року, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту склала 56 005,26 грн. На підставі вказаного рахунку було складено розрахунок страхового відшкодування та в подальшому згідно страхових актів було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 53 218,64 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом № АК/0451882 в ПрАТ «СК «Галицька», то остання, керуючись ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувала позивачу страхове відшкодування в розмірі 33 780,16 грн. Відтак, представник позивача вважає, що різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за полісом становить 19 438,48 грн., яку повинен відшкодувати відповідач.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04.06.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ «СК «Галицька».
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04.06.2020 року витребувано від ПрАТ «СК «Галицька» завірену належним чином копію Поліса АК/451882 від 13.11.2016 року, копію Страхового акту, копію Звіту про оцінку матеріальної шкоди внаслідок ДТП, яка сталася 13.11.2016 року в м.Києві по вул.Сагайдачного, 17, за участі транспортного засобу «ЗАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , який належить ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить компанії «Еліт-Таксі».
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Відповідач та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, відзив на позов не подав.
За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та представника третьої особи на підставі наявних у справі матеріалів.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030603/4600/0000039, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Пунктом 1.2.11 даного договору встановлено, що відшкодування збитків проводиться без урахування зносу деталей, що замінюються при ремонті (а.с.116-117).
14.11.2016 року о 14.20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_2 , в м.Києві на перехресті вул.Боричів тік та вул.П.Сагайдачного, 17, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.18 «Рух по смузі» та здійснив розворот, що в наслідку призвело до ДТП з застрахованим автомобілем «ЗАЗ Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Подільського районного суду м.Києва від 16.12.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.119).
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «ЗАЗ Lanos», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030603/4600/0000039 від 26.07.2016 року (а.с.11).
14.11.2016 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с.14-15).
ПрАТ «СК «УНІКА» на виконання умов договору № 030603/4600/0000039 від 26.07.2016 року на підставі рахунку СТО № 11795 від 29.11.2016 року та ремонтної калькуляції було складено страховий акт № 00208183 від 30.11.2016 року та наказ № 00208183 від 30.11.2016 року, на підставі чого було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 53 218,64 грн. згідно платіжного доручення № 044038 від 08.12.2016 року (а.с.38-48).
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , буза застрахована в ЗАТ «СК «Галицька» згідно полісу № АК/0451882, 13.12.2016 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Галицька» з заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі якої ПрАТ «СК «Галицька» здійснило виплату позивачу в розмірі 33 780,16 грн. (а.с.13, 115).
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «СК «УНІКА» (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації. І хоча в позивач зазначає про стягнення шкоди в порядку регресу, фактично позовні вимоги мотивовані правовими нормами, які визначають суброгацію.
Відносини ж між відповідачем та його страховиком ПрАТ «СК «Галицька», мають подвійну правову природу та регулюються, по-перше, умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а по-друге, умовами, визначеними у договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 25 Закону України «Про страхування».
Суд враховує те, що умовами договору № 030603/4600/0000039 від 26.07.2016 року добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик ПрАТ «СК «УНІКА» на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу, в тому числі і вартість відновлювального ремонту. Також, вказаним договором визначено, що страхове відшкодування виплачується без урахування експлуатаційного (фізичного) зносу запасних частин, деталей і обладнання, що підлягають заміні.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором № 030603/4600/0000039 від 26.07.2016 року виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, з урахуванням сплати ПрАТ «СК «Галицька» частини виплаченого страхового відшкодування відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності свого страховика згідно полісу № АК/0451882, що становить 19 438,48 грн. Вказану суму необхідно стягнути з урахуванням вимог ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Інші доводи відповідача висновки суду не спростовують та підстав для відмови в задоволенні позову не дають.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 19438 грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складено та підписано 20 листопада 2020 року.
Суддя: