Справа №752/1737/20
Провадження № 2/752/4090/20
Іменем України
05.10.2020 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Медведєвої К.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 46662,40 гривні, а також стягнення судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державне житлово-комунального підприємство НАН України є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , обслуговує його та надає відповідні комунальні послуги.
Відповідач у справі зареєстрована та є наймачем в будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову, посилаючись на положення ст.ст. 66-68ЖК України, позивач зазначає, що відповідач, як наймач квартири, належним чином не виконала свої зобов'язання по оплаті комунальних послуг, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.11.2019 року становить 46662,40 гривні, яку він просить стягнути в судовому порядку.
Розгляд справи відбувається за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на підставі положень ст.ст. 274-279 ЦПК України, оскільки останні з заявами про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або за участю сторін до суду не звертались.
Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви в справі 11.03. 2020 року.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
31.03.2020 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем під час звернення до суду було нададо довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 від 03.12.2019 року, з якої вбачається заборгованість ОСОБА_1 за період з 2011 року 2019 рік. Оскільки позивач повністю сплатила комунальні послуги за період з 01.01.2017 року по 09.01.2020 року, вважає, що вимога про стягнення заборгованості за житлово-комунальним послугам в період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року не підлягає задоволеню, так як позивачем було пропущений трирічний строк позовної давності.
Також позивачем не надано документів по обслуговуванню будинку, договору про надання житлово-комунальних послуг, підстав та обгрунтування тарифу, відсутні відомості про вартість житлово-комунальних послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки форма №3 Державного житлово-комунального підприємства національної Академії наук України №22 від 12.01.2012 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Даний будинок належить Державному житлово-комунальному підприємству національної Академії наук України (а.с.6).
Розпорядженням №291 Президії національної Академії наук України від 02.03.2000року було визначено, що НАН України в порядку перерозподілу майна НАН України передала зі свого балансу на баланс Державного житлово-комунального підприємства НАН України житлові будинки та гуртожитки згідно з додатком 1, а саме: будинок АДРЕСА_1 (а.с.7).
З довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2011 року по 31.10.2019 року від 03.12.2019 року, вбачається наявність заборгованості у розмірі 46662,40 гривні за надані житлово-комунальні послуги, за адресою: АДРЕСА_2 , опалювальною площею 30,21 кв.м.
Відповідно до ст. 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст.67 ЖК України).
Згідно з ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до ст.ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
При зверненні до суду позивач просить стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, яка станом на 01.11.2019 року становить 46662,40 гривні.
Позивач посилається на те, що зазначені послуги в будинок АДРЕСА_3 надавались саме Державним житлово-комунальним підприємством НАН України.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених обставин.
Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував право вимоги до відповідача за надані житлово-комунальні послуги. Відсутні правовстановлюючі документи, якими регламентовано обов'язок позивача забезпечувати експлуатацію будинку.
П.п.2, п.1, ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Ч.2 ст.6 Закону містить вичерпний перелік комунальних, однак позов та додані до нього матеріали не містять в собі визначення, які саме комунальні послуги були надані позивачем відповідачу, їх якість, тарифи тощо.
Згідно ч.ч.1,3 ст.63 Господарського кодексу України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.
Відповідно до ч.4 ст.57 вказаного Закону, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
Виходячи з викладеного, суд позбавлений можливості встановити законні підстави звернення позивача до суду щодо порушення його прав.
В порушення вимог ст. 81 ЦПК України суду не надано доказів фактичного надання саме позивачем послуг з утримання будинку і прибудинкової території.
Долучений до матеріалів справи розрахунок нарахованих до сплати платежів за житлово-комунальні послуги не може підтверджувати факт їх надання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволеня позову.
Відповідачем подана заява про застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Однак, пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і може бути застосований судом у разі встановлення порушення прав позивача.
Оскільки в ході судового розгляду позивач не довів належними та достатніми доказами порушення свого права, в даному випадку положення ст..267 ЦК України не підлягають застосуванню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя