Справа № 752/14412/16-ц
Провадження № 2/752/189/20
Іменем України
14 вересня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Рожок В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя та встановлення порядку користування нею,-
встановив:
13.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя та встановлення порядку користування нею до ОСОБА_2
14.09.2016 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
09.11.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог Службу у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
14.06.2017 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про самовідвід судді Шкірай М.І. по даній справі.
14.06.2017 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачем зазначено, що з 23.07.2010 року він перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.
22.09.2015 року шлюб розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва.
До шлюбу ним було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.06.2009 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О.
Від шлюбу вони мають двох дітей, а під час другої вагітності дружини у 2013 році запропонував придбати трикімнатну квартиру.
Так, з метою купівлі трикімнатної квартири, він продав свою двокімнатну квартиру за 513 000, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.08.2013 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.
Також в липні 2013 року зняв кошти зі свого рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 85 442, 37 грн. Джерелом походження зазначених коштів є оплата його роботи в Європі, зокрема Німеччині, де він займався науковою та викладацькою діяльністю (доктор наук, Університет Росток, м. Росток, Німеччина).
22.08.2013 року придбав спірну квартиру АДРЕСА_2 за 800 000, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.08.2013 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.
У придбаній квартирі було зроблено ремонт за його власні кошти та кошти відповідачки у загальному розмірі 20 000 тисяч доларів США, що станом на той час еквівалентно 160 000, 00 грн., тобто по 80 000, 00 грн. з кожного.
Крім коштів на ремонт, він також вкладав свої трудові ресурси, оскільки самостійно здійснював демонтаж всіх необхідних елементів у квартирі, збирав у мішки та виносив будівельне сміття, робив утроби у стінах по всій квартирі, привозив необхідні для ремонту матеріали, виконував роботу вантажника, про раба та конструктора-дизайнера. Його особисті трудові витрати на ремонт складають 80 000, 00 грн.
Таким чином, квартира, що є предметом спору придбана і відремонтована за 1 048 000, 00 грн.:
(800 000, 00 + 80 000, 00) = 880 000, 00 грн. - кошти, що належали йому особисто + 80 000, 00 трудові затрати = 960 000, 00 грн. загальна сума вкладених ним особисто коштів у придбання та ремонт спірної квартири;
80 000, 00 - кошти, що належали відповідачці + 8 000, 00 трудові затрати = 88 000, 00 грн.
Відтак його частка складає 916/1000, частка відповідачки 84/1000.
Квартира, що є предметом спору загальною площею 71, 6 кв.м. та житловою площею 41, 6 кв.м. складається з трьох ізольованих житлових кімнат відповідно 12, 2 кв.м. з лоджією, 12, 3 кв.м., 17, 1 кв. м. з лоджією. На частку відповідачки припадає 3, 49 кв.м. житлової площі, тому виділення у її користування ізольованої кімнати площею 12, 3 кв.м. не порушить прав останньої.
Зазначив, що ОСОБА_2 є власницею ј квартири АДРЕСА_3 .
З огляду на викладене вище, просив:
визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 916/1000 частин квартири АДРЕСА_2 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 84/1000 частин квартири АДРЕСА_2 ;
встановити порядок конкретного користування приміщенням квартири АДРЕСА_2 , виділивши у його, ОСОБА_1 користування ізольовану житлову кімнату площею 17, 1 кв. м. з лоджією та ізольовану житлову кімнату площею 12, 2 кв.м. з лоджією, у користування ОСОБА_2 - ізольовану житлову кімнату площею 12, 3 кв.м., місця загального користування - кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор залишити у спільне користування сторін;
стягнути з ОСОБА_2 на його користь 76 250, грн. судових витрат.
19.06.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого, ОСОБА_2 заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог з огляду на наступне.
Так, на думку, відповідачки, позивач визначає частки у їх спільній квартирі, на власний розсуд, не підтверджуючи свої міркування будь-якими доказами.
Законодавство зрезюмує рівність часток чоловіка та дружини при поділі майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, вона та позивач ОСОБА_1 мають рівні частки у спірній квартирі.
Твердження ОСОБА_1 про те, що трикімнатну квартиру придбано за кошти виручені останнім від продажу його двокімнатної квартири не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 стверджує про те, що він є віруючою людиною, тому десятину від своїх доходів віддає на потреби церкви. Крім того, останній є розробником настільних тематичних ігор «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», що розповсюджуються на території України, Білорусії та Російської Федерації. Для виробництва зазначених ігор потрібно нести значні фінансові затрати, зокрема на розробку дизайну ігрових елементів та коробки, визначення вихідних сировини і матеріалів, виготовлення першого зразка.
В той час, коли йшла мова про придбання трикімнатної квартири, позивач отримував мінімальну заробітну плату, а тому значну частину коштів від продажу двокімнатної квартири витратив на реалізацію своїх, описаних вище, захоплень.
Вона ж, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (спочатку за старшим сином, а згодом за молодшою дочкою), надавала приватні уроки гри на фортепіано з метою допомоги чоловікові в забезпеченні належних фінансових умов для виховання та розвитку спільних дітей, в тому числі, з метою придбання більш комфортного та просторого житла, де діти могли би мати окремі кімнати.
Також отримувала допомогу на дітей від держави.
У придбанні спірної квартири, а в подальшому проведенні у ній ремонтних робіт брали участь її батьки, оскільки вона взяла кошти у борг в останніх, що підтверджується борговою розпискою.
Крім того, частину коштів їй було подаровано батьками, які в подальшому зберігалися на депозитних рахунках, а перед придбанням квартири знято з рахунків та передано позивачу у розмірі 10 000, 00 доларів США для придбання спірної квартири.
Її батько приймав участь у ремонті спірної квартири, оскільки за професією є електриком та з метою економії коштів, здійснив заміну електрики та освітлювальних приладів у квартирі самостійно.
Нею також було укладено договір про отримання кредиту у розмірі 18 000, 00 грн. для укладення нової підлоги у спірній квартирі, погашення якого здійснювала за власні кошти від репетиторської діяльності.
Таким чином, внаслідок її та її ж батьків коштів та фізичних зусиль спірна квартира значно покращилася та збільшилася у вартості, а тому її частка у придбанні спільної квартири є значно більшою, ніж зазначає позивач. На момент придбання спірної квартири, вона постійно доглядала за маленькою дитиною, тому договір купівлі-продажу укладався за її відсутності і відповідно квартиру було оформлено лише за позивачем.
Відповідно до Звіту про проведення незалежної оцінки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71, 6 кв. м., станом на 21.05.2018 року, її вартість становить 2 089 480, 00 грн.
Також просила врахувати, що після розірвання шлюбу, місце проживання їх спільних з позивачем малолітніх дітей визначено разом з нею, матір'ю. Діти є різностатевими, тому правильним є проживання їх в різних кімнатах, оскільки іншого житла, де можна забезпечити зазначені комфортні умови для життя дітей вона не має, окрім спірної квартири, вважає, що вимоги позивача з цих підстав також не можуть бути задоволені. Позивач періодично сплачує аліменти на утримання дітей, однак має заборгованість зі сплати аліментів. Під час довготривалого перебування останнього за кордоном, вона змушена самостійно нести всі витрати по оплаті житлово-комунальних послуг щодо спірної квартири.
ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за: ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Будучи присутнім у судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник заперечували проти позовних вимог у повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позову та визнати за кожним з колишнього подружжя право власності на Ѕ спірної квартири.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, явку свого представника у судове засідання не забезпечили, направили на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просили вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства України з якнайкращим забезпеченням прав та законних інтересів дітей сторін у справі.
Заслухавши думку представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 та її представника, врахувавши думку третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що з 23.07.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (т. 1, а.с. 5).
22.09.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва (т. 1, а.с. 6).
Від шлюбу сторони у справі мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 12).
22.08.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , яка складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 71, 60 кв.м., жилою площею 41, 60 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. (т. 1, а.с. 8).
За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 9).
Однак, зазначена квартира придбана на час перебування ОСОБА_1 , який є позивачем у справі, у шлюбі з ОСОБА_2 та є предметом спору за цим позовом.
Так, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя та встановлення порядку користування нею, позивач, в обґрунтування заявлених ним вимог, зазначає наступне.
З 23.06.2009 року до 21.08.2013 року він був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Під час другої вагітності дружини у 2013 році запропонував придбати трикімнатну квартиру та з цією метою, продав свою двокімнатну квартиру за 513 000, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.08.2013 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. (т. 1, а.с. 7). Крім того, в липні 2013 року зняв кошти зі свого рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 85 442, 37 грн. Джерелом походження зазначених коштів є оплата його роботи в Європі, зокрема Німеччині, де він займався науковою та викладацькою діяльністю (доктор наук, Університет Росток, м. Росток, Німеччина). У придбаній квартирі було зроблено ремонт за його власні кошти та кошти відповідачки у загальному розмірі 20 000 тисяч доларів США, що станом на той час еквівалентно 160 000, 00 грн., тобто по 80 000, 00 грн. з кожного. На ремонт, він також вкладав свої трудові ресурси, оскільки самостійно здійснював демонтаж всіх необхідних елементів у квартирі, збирав у мішки та виносив будівельне сміття, робив утроби у стінах по всій квартирі, привозив необхідні для ремонту матеріали, виконував роботу вантажника, про раба та конструктора-дизайнера. Його особисті трудові витрати на ремонт складають 80 000, 00 грн. Таким чином, квартира, що є предметом спору придбана і відремонтована за 1 048 000, 00 грн.: (800 000, 00 + 80 000, 00) = 880 000, 00 грн. - кошти, що належали йому особисто + 80 000, 00 трудові затрати = 960 000, 00 грн. загальна сума вкладених ним особисто коштів у придбання та ремонт спірної квартири; 80 000, 00 - кошти, що належали відповідачці + 8 000, 00 трудові затрати = 88 000, 00 грн. Відтак його частка складає 916/1000, частка відповідачки 84/1000. Квартира, що є предметом спору загальною площею 71, 6 кв.м. та житловою площею 41, 6 кв.м. складається з трьох ізольованих житлових кімнат відповідно 12, 2 кв.м. з лоджією, 12, 3 кв.м., 17, 1 кв. м. з лоджією. На частку відповідачки припадає 3, 49 кв.м. житлової площі, тому виділення у її користування ізольованої кімнати площею 12, 3 кв.м. не порушить прав останньої.
Просив суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на 916/1000 частин квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 84/1000 частин квартири АДРЕСА_2 ; встановити порядок конкретного користування приміщенням квартири АДРЕСА_2 , виділивши у його, ОСОБА_1 користування ізольовану житлову кімнату площею 17, 1 кв. м. з лоджією та ізольовану житлову кімнату площею 12, 2 кв.м. з лоджією, у користування ОСОБА_2 - ізольовану житлову кімнату площею 12, 3 кв.м., місця загального користування - кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор залишити у спільне користування сторін; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 76 250, грн. судових витрат.
Відповідачка у справі, заперечуючи проти позову, зазначила, що позивач визначає частки у їх спільній квартирі, на власний розсуд, не підтверджуючи свої міркування будь-якими доказами. Законодавство зрезюмує рівність часток чоловіка та дружини при поділі майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, вона та позивач ОСОБА_1 мають рівні частки у спірній квартирі. Твердження ОСОБА_1 про те, що трикімнатну квартиру придбано за кошти виручені останнім від продажу його двокімнатної квартири не відповідають дійсності. ОСОБА_1 стверджує про те, що він є віруючою людиною, тому десятину від своїх доходів віддає на потреби церкви. Крім того, останній є розробником настільних тематичних ігор «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», що розповсюджуються на території України, Білорусії та Російської Федерації. Для виробництва зазначених ігор потрібно нести значні фінансові затрати, зокрема на розробку дизайну ігрових елементів та коробки, визначення вихідних сировини і матеріалів, виготовлення першого зразка. В той час, коли йшла мова про придбання трикімнатної квартири, позивач отримував мінімальну заробітну плату, а тому значну частину коштів від продажу двокімнатної квартири витратив на реалізацію своїх, описаних вище, захоплень. Вона ж, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (спочатку за старшим сином, а згодом за молодшою дочкою), надавала приватні уроки гри на фортепіано з метою допомоги чоловікові в забезпеченні належних фінансових умов для виховання та розвитку спільних дітей, в тому числі, з метою придбання більш комфортного та просторого житла, де діти могли би мати окремі кімнати. Також отримувала допомогу на дітей від держави. У придбанні спірної квартири, а в подальшому проведенні у ній ремонтних робіт брали участь її батьки, оскільки вона взяла кошти у борг в останніх, що підтверджується борговою розпискою. Крім того, частину коштів їй було подаровано батьками, які в подальшому зберігалися на депозитних рахунках, а перед придбанням квартири знято з рахунків та передано позивачу у розмірі 10 000, 00 доларів США для придбання спірної квартири. Її батько приймав участь у ремонті спірної квартири, оскільки за професією є електриком та з метою економії коштів, здійснив заміну електрики та освітлювальних приладів у квартирі самостійно. Нею також було укладено договір про отримання кредиту у розмірі 18 000, 00 грн. для укладення нової підлоги у спірній квартирі, погашення якого здійснювала за власні кошти від репетиторської діяльності. Таким чином, внаслідок її та її ж батьків коштів та фізичних зусиль спірна квартира значно покращилася та збільшилася у вартості, а тому її частка у придбанні спільної квартири є значно більшою, ніж зазначає позивач. На момент придбання спірної квартири, вона постійно доглядала за маленькою дитиною, тому договір купівлі-продажу укладався за її відсутності і відповідно квартиру було оформлено лише за позивачем. Також просила врахувати, що після розірвання шлюбу, місце проживання їх спільних з позивачем малолітніх дітей визначено разом з нею, матір'ю. Діти є різностатевими, тому правильним є проживання їх в різних кімнатах, оскільки іншого житла, де можна забезпечити зазначені комфортні умови для життя дітей вона не має, окрім спірної квартири, вважає, що вимоги позивача з цих підстав також не можуть бути задоволені. Позивач періодично сплачує аліменти на утримання дітей, однак має заборгованість зі сплати аліментів. Під час довготривалого перебування останнього за кордоном, вона змушена самостійно нести всі витрати по оплаті житлово-комунальних послуг щодо спірної квартири.
Відповідно до Звіту про проведення незалежної оцінки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71, 6 кв. м., станом на 21.05.2018 року, її вартість становить 2 089 480, 00 грн. (т. 2, а.с. 84-110).
Відповідачка ОСОБА_2 просила суд в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за: ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Судом у судовому засіданні 23.01.2020 року було допитано свідків.
Так, свідок ОСОБА_3 , який є батьком відповідачки ОСОБА_2 , показав суду, що, коли дочка з чоловіком вирішили придбати трикімнатну квартиру, він надав кошти у розмірі 20 000, 00 доларів США, а також ОСОБА_1 позичив у його дружини 3 000, 00 доларів США, які не повернув. Він, як батько допомагав особисто робити ремонт в квартирі, а також допомагав фінансово, в тому числі, виплачував кредит, який його дочка ОСОБА_2 взяла на ремонт квартири. ОСОБА_3 зазначив, що кошти він надава під розписку в 2013 році, при передачі були присутні його дружина, син та позивач ОСОБА_1 , який не заперечував проти надання коштів для купівлі квартири, яка є предметом спору. Позику повинні були повернути у 2018 році, однак кошти станом на теперішній час не повернуто.
Свідок ОСОБА_4 , який є товаришем позивача, показав суду, що, йому відомо від останнього про те, що основою для купівлі трикімнатної квартири було відчуження двокімнатної квартири ОСОБА_1 , який, крім того, займався всією організаційною роботою відносно ремонту спірної квартири. Батько відповідачки займався в основному електрикою та іншими підсобними роботами. Про позику коштів у батьків відповідачки для придбання спірної квартири, йому нічого не відомо. Однак, зазначив, що ОСОБА_1 має власні заощадження, оскільки працював за кордоном в Німеччині, а також в будівельній фірмі.
Відповідно до ст. 60, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 68, ч. ч. 1, 2 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ; вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ; при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення; майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Як видно зі змісту Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .
Однак, зазначена квартира придбана позивачем у справі на час перебування у шлюбі з відповідачкою, відтак квартира АДРЕСА_2 є спільним сумісним майном колишнього подружжя, що не заперечувалося і самим ОСОБА_1 .
Предметом спору є визначення часток за кожним з подружжя в порядку поділу майна колишніх чоловіка та дружини, оскільки позивач вважає, що його частка є значно більшою та просить суд визнати за ним право на 916/1000 часток спірної квартири, а за відповідачкою на 84/1000 частки.
Відповідачка вважає, що їх частки є рівними, відповідно просить визнати за кожним право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_2 .
Суд, врахувавши надані сторонами докази у справі, прийшов до висновку про наявність підстав для відступлення від принципу рівності часток майна колишнього подружжя у результаті його поділу.
Так, позивачем ОСОБА_1 надано належний доказ щодо придбання трикімнатної квартири, яка є предметом спору та вартість якої складала на момент її придбання складала 800 000, 00 грн., в більшій мірі за кошти, що виручені від продажу його особистої двокімнатної квартири за 513 000, 00 грн.
Однак, інша частина коштів, які сторони у справі доклали для придбання трикімнатної квартири були коштами відповідачки, її батьків та частково спільним коштами колишнього подружжя, що підтверджено належними у справі доказами у викладі банківських виписок, квитанцій.
Також слід зазначити, що позивач не заперечував факту отримання відповідачкою доходу від репетиторської діяльності, навіть, на час перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, внаслідок проведення ремонту у квартирі, який здійснено також за кошти відповідачки, її батька, а також трудових ресурсів останнього, спірна квартира суттєво збільшилася у своїй вартості на підтвердження чого ОСОБА_2 надано суду Звіт про проведення незалежної оцінки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71, 6 кв. м., станом на 21.05.2018 року, вартість якої становить 2 089 480, 00 грн.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя та встановлення порядку користування нею, підлягають частковому задоволенню судом наступним чином: за ОСОБА_1 слід визнати право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_2 відповідно право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Позовна вимога ОСОБА_1 в частині встановлення конкретного порядку користування квартирою АДРЕСА_2 , не підлягає задоволенню судом, оскільки є похідною від первісної вимоги позивача про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя, якою ОСОБА_1 визначалися конкретні частки на спірну квартиру, однак останні з урахуванням результатів розгляду справи змінено судом, а відтак задовольнити вимоги в цій частині та встановити той конкретний порядок користування квартирою, про який просив суд позивач, неможливо.
ОСОБА_1 також просив відшкодувати судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 250, 00 грн., витрати, пов'язані з залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 3 100, 00 грн. та 335, 00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 565, 00 грн.
За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 133, ч. ч. 3, 4 ст. 137, ч. 1-4 ст. 141 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися ; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Позивачем не надано суду достатніх доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, крім визначеного переліку процесуальних дій, однак не визначено часу необхідного для вчинення кожного процесуальної дії та її вартості. Заявлена до відшкодування сума судових витрат істотно перевищує заявлену суму в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. Крім того, суд враховує результат вирішення справи за яким позов задоволено частково, фактично судом повністю змінено частки при поділі спільного майна подружжя, ніж запропонований позивачем варіант поділу спірної квартири, а відтак вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 66 250, 00 грн. не підлягають задоволенню судом
Вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду у розмірі 3 100, 00 грн. та 335, 00 грн., також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів понесення таких витрат.
З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до правил ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає сплачена позивачем при зверненні до суду грошова сума судового збору у розмірі 4, 16 грн., а на користь держави судовий збір у розмірі 1 999, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись, СК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 200, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
вирішив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на частину квартири в порядку поділу майна колишнього подружжя та встановлення порядку користування нею, задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення конкретного порядку користування квартирою АДРЕСА_2 , залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 (чотири) гривні 16 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на корить держави судовий збір у розмірі 1 999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок.
Заявлені вимоги щодо відшкодування судових витрат позивача ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги, залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк