Справа № 567/1004/20
24 листопада 2020 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Назарук В.А.
при секретарі Гічиновській Я.В.
за участю
особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Ярмольчука В.С.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Острозького ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого водієм фірми «Морган-Феніче», посвідчення водія НОМЕР_1
за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
встановив:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 26.08.2020 о 13:15 год. в м.Острог по пр.Незалежності,7 Рівненської області, територія адміністративно-територіальної одиниці відповідно до постанови позачергового засідання державної комісії з питань ТЕБ та НС від 21.08.2020 №49 відноситься до території на якій установлено червоний рівень епідемічної безпеки, водій ОСОБА_1 порушив правила щодо карантину людей, а саме здійснював нерегулярні перевезення пасажирів автобусом з кількістю місць для сидіння 19 в міжміському сполученні Острог-Квасилів, транспортним засобом «Mersedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив підпункт 1 пункту 15 постанови КМУ №641 від 22.07.2020, рішення позачергового засідання державної комісії з питань ТЕБ та НС від 20.08.2020 №24 відповідно до якого встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки поширенням COVID-19 Острозькій міській об'єднаній територіальній громаді.
В судовому засіданні та в наданих письмових поясненнях на протокол ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав, вказав, що працює водієм в приватного підприємця ОСОБА_2 , який за договором забезпечує перевезення працівників ТОВ "Морган-Феніче" до місця роботи і не допускав порушення, яке йому ставиться у провину та пояснив, що 26.08.2020 він рухався з с.Межиріч, де здійснював посадку працівників ТОВ "Морган-Феніче" для перевезення їх на роботу та проїжджав через м.Острог, де зупинки не здійснював та пасажирів не брав.
Зазначив, що укладення договорів на перевезення та звернення щодо погодження маршруту відноситься до компетенції його роботодавця ФОП ОСОБА_2 та було ним здійснено. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надавши оцінку всім доказам в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Адміністративна відповідальність за ст.44-3 КУпАП (в редакції чинній на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті 44-3 КУпАП має бланкетний (відсилочний) характер, тобто дана норма не містить чітких правил поведінки, а для розкриття їх змісту відсилає до інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими передбачено конкретні правила щодо карантину людей.
ОСОБА_1 ставиться у провину порушення підпункту 1 пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020.
Згідно вимог пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №641 від 22.07.2020 (в редакції чинній на час складання протоколу про адміністративне правопорушення), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м.Києва, м.Севастополя (далі - регіони) встановлено карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 20 травня 2020 р. №392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.
Відповідно до підпункту 1 пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 (в редакції, яка діяла станом на дату складання протоколу про адміністративне правопорушення), порушення якого ставиться у провину ОСОБА_1 , на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для “зеленого”, “жовтого” та “помаранчевого” рівня епідемічної небезпеки, забороняються: 1) регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському сполученні, крім перевезення: легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років; службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції.
Водночас, судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не повністю викладено суть порушення, щодо дій порушення правила щодо карантину людей в частині здійснення всупереч встановленій забороні регулярних спеціальних перевезень.
Стаття 280 КУпАП вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бедіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністратвну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.2 ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини.
При цьому, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява №926/08), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу. Та відповідно до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення за ст.44-3 КУпАП протоколи мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Разом з тим, як встановлено судом, поліцейським при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП, вказаних вище вимог закону в повній мірі виконано не було, не наведено достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема здійснення ним регулярних спеціальних перевезень в м.Острог, що ставиться йому в провину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що єдиними фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 є протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №487647. Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що відомості про осіб пасажирів перевезення яких здійснював ОСОБА_1 та місця їх посадки (зокрема м.Острог), відсутні. Також, згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейських, що здійснювали оформлення протоколу щодо ОСОБА_1 , а також пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений не за місцем вчинення правопорушення вказаного в протоколі про адміністративне правопорушення, а також даний відеозапис не містить відомостей про факт посадки пасажирів в м.Острог.
За таких умов, суд вважає, що використання як джерела доказу протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП за наявності заперечень ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення є недостатнім.
В матеріалах справи на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, міститься протокол про адміністративне правопорушення, однак в ході судового розгляду не було здобуто достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, наведених у даному протоколі.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.245, п.1 ч.1 ст.247, 251, 276, 283, 284 КУпАП,
постановив:
провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.