Справа № 545/1414/20
Провадження № 2/545/774/20
"19" листопада 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Потетій А.Г.,
при секретарі - Данко А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач, послався на те, що 10 вересня 1993 року він розірвав шлюб з ОСОБА_3 .
В період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали спільно житловий будинок з господарським спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2009 року було визначено право власності по 1\2 частці між позивачем та ОСОБА_3 , будинку АДРЕСА_1 та виділені в натурі частки.
15 червня 2010 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області було визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,009 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , між співвласниками - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
В даному домоволодінні зареєстровані і проживає - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Також в будинку зареєстрований, але не проживає син позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З квітня 2011 року ОСОБА_2 в будинку не проживає, добровільно забрав всі свої речі. Проживає в місті в квартирі його дружини.
Участь в оплаті комунальних послуг та в утриманні житла відповідач ніколи не приймав і не приймає.
В зв'язку з цим позивач не може оформити субсидію і самостійно розпорядитися майном яке належить йому на праві власності.
Будучи відсутнім за місцем проживання та реєстрації більше встановленого законам 6-місячного строку, перервавши з ним всілякі зв'язки, відповідач втратив право користування квартирою та повинний бути знятий з реєстраційного обліку згідно ст. ст. 71, 72, 163 ЖК України.
Позивач, як співвласник не може в повній мірі використовувати належні права на нерухоме майно: укладати угоди, направлені на його відчуження, та оформити субсидію.
Тобто порушуються права позивача, передбачені ст. 150 ЖК України.
В добровільному порядку знятись з реєстрації відповідач відмовляється, тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та прохали його задовольнити надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позові.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що дійсно він не проживає близько семи років за адресою по АДРЕСА_1 а проживає окремо в м.Полтаві зі своєю сім'єю. Вказав, що дійсно батьки розділили будинок і в них окремі входи в будинок. З батьком в нього склались неприязні відносини а до матері він приїздить в гості та бува залишається переночувати . Позов не визнав та прохав відмовити в його задоволенні з підстав того, що його мати , яка по справі третя особа заперечує щодо позовних вимог. Також пітвердив той факт що ним дійсно в нотаріуса був оформлений договір дарування на 1\2 частину будинку в якому проживає батько але це було викликано тяжким матеріальним становищем і були потрібні кошти , які батько погодився дати в обмін на частину будинка. Підтвердив ту обставину , що він не надає коштів на сплату комунальних послуг та утримання будинку як матері так і батькові.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 в судове засідання з'явилася, визнала обставини викладені в позові однак проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні з підстав того, що хоча син дійсно не проживає близько семи років в будинку але вона проти визнання його таким , що втратив право користування будинком .
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 10 вересня 1993 року. За час перебування в шлюбі сторони побудували житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2009 року по справі №2-33/2009р. визнано право власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину
домоволодіння яке розташоване по АДРЕСА_1 і як співвласнику виділено квартиру АДРЕСА_2 по першому варіанту судово будівельно-технічної експертизи № 38-1 від 28.10.2009 року, а саме квартиру зафарбовану помаранчевим з погосподарськими будівлями, на загальну суму 3465 грн. (216905 - 213440) менше, ніж повинно бути.
Визнано право власності за ОСОБА_1 , на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 і як другому співвласнику виділено квартиру АДРЕСА_3 по першому варіанту судово будівельно-технічної експертизи № 38-1 від 28.10.2009 року, а саме квартиру зафарбовану зеленим кольором з погосподарськими будівлями, на загальну суму 220370 грн., що на 3465 грн. (220370 - 216905) більше, ніж повинно бути.
Вирішено питання про переобладнання будинку при даному варіанті розподілу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2009 року по справі № 2-33/2009р. набрало законної сили 28.12.2009 року.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2010 року по справі № 2-33/2009р. визначено перелік майна присудженого сторонам відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 38-1 від 28.10.2009 року.
Додаткове рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 березня 2010 року по справі № 2-33/2009р. набрало законної сили 05.04.2010 року.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 червня 2010 року по справі №2-1047/2010р. встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою площею 0,09 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 :
ОСОБА_1 виділено в користування частину земельної ділянки площею 482,05 кв.м, яка згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №38-1 від 28 жовтня 2009 року зафарбована зеленим кольором, має неправильну геометричну форму і проходить по точках «А, Ж, З, И, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Е, А», які вказані в додатку № 2.
ОСОБА_3 виділено в користування частину земельної ділянки площею 482,05 кв.м, яка згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №38-1 від 28 жовтня 2009 року зафарбована помаранчевим кольором, має неправильну геометричну форму і проходить по точках «П, Ц, X, Ф, С, Т, У, Д, Г, В, Б, А, Ж, З, И, Й, К, Л, М, Н, О, П», які вказані в додатку №2.
Залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 35,9 кв.м., яка згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №38-1 від 28 жовтня 2009 року має неправильну геометричну форму і проходить по точках «А, Б, В, Г, Д, Е, А», які вказані в додатку № 2.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 червня 2010 року по справі № 2-1047/2010р. набрало законної сили 25.06.2010 року.
В подальшому, згідно наданої копії нотаріально посвідченого договору дарування від 20.06.2018 року № ННВ 955732 Ѕ частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 передав у власність безоплатно ОСОБА_1 .
Дані про попередній перехід права власності на зазначену Ѕ частину будинку з господарськими будівлями від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відсутні.
Згідно довідки Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 08.04.2020 року № 02-46/457 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач останні сім років не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі даним житловим будинком не цікавиться.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 показав, що він працює завідуючим комунального похоронного господарства в с.Гожули, Полтавського району. Тривалий час проживав по сусідству зі сторонами по справі і йому особисто відомо про те, що відповідач близько семи років не живе з батьками а живе в м.Полтаві зі своєю сім'єю. Підтвердив ту обставину, що ним в квітні 2020 року було складено акт про не проживання відповідача за місцем реєстрації . Коли складав акт то двознив до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 чи зможуть вони підтвердити даний факт і після того як вони дали згоду він вписав їх в акті як свідків та передав акт їм на підписання чи підписували дані особи особисто акт чи це зробили їхні дружини йому невідомо.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 дав аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_4 зазначивши , що підписував акт складений ОСОБА_4 та йому особисто відомо про те, що відповідач не проживає у батьків понад сім років оскільки він знаходиться в дружніх відносинах з позивачем та підтвердив обставини викладені в позовній заяві.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Статтею 64 Житлового кодексу УРСР визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно положень етапі 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до етапі 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи із порівняльного аналізу статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК УРСР, слід дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі і тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).
Як встановлено судом, рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2009 року по справі №2-33/2009р. визнано право власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння яке розташоване по АДРЕСА_1 і як співвласнику виділено квартиру АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 і як другому співвласнику виділено квартиру АДРЕСА_3 по першому варіанту судово будівельно-технічної експертизи № 38-1 від 28.10.2009 року, а саме квартиру зафарбовану зеленим кольором з погосподарськими будівлями, на загальну суму 220370 грн., що на 3465 грн. (220370 - 216905) більше, ніж повинно бути.
Станом на час розгляду справи співвласники житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не здійснили державну реєстрацію виділених їм в натурі квартир АДРЕСА_3 та № 2 у відповідності до ст. 364 ЦК України.
Згідно довідки Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 08.04.2020 року № 02-46/457 позивач, відповідач та третя особа - ОСОБА_3 зареєстровані за єдиною адресою житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав позивача.
Враховуючи вище наведене, ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того відповідач не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню житлового приміщення.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13, 78-80, 141, 258 - 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 316, 319, 355, 356, 358, 361, 364, 391 ЦК України, ст.ст., 168, 169 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення. В разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 25.11.2020 року.
Суддя А.Г. Потетій