Справа № 585/1630/20
Номер провадження 2/585/642/20
18 листопада 2020 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Машини І.М.,
при секретарі - Шемчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивує тим, що перебуває в шлюбі з відповідачем з 30.05.2015. Протягом останніх років стосунки з чоловіком не складаються, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, тривалий час кожен з них живе окремо за своїми інтересами. За переконанням позивача їх сім'я розпалася остаточно. Дітей у подружжя немає. В зв'язку з тим, що відповідач не бажає розірвати шлюб у добровільному порядку, то розірвати шлюб в органах РАЦС вони не можуть.
Ухвалою суду від 17 липня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 01.10.2020 (а.с. 12).
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року закрите підготовче провадження по цивільній справі і справа призначена до судового розгляду по суті (а.с.22).
Позивачка у судове засідання не з'явилася, в заяві до суду просить про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Заяв до суду не надсилав.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Частина 2 ст. 16 Декларації ООН «Загальна декларація прав людини» від 10 грудня 1948 року містить положення, за якими шлюб може укладатись тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї, як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, не може мати місце.
Принцип добровільності шлюбу закріплений у ст. 51 Конституції України, в силу якої шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Положенням частин 3 і 4 статті 56 СК України за кожним з подружжя визнано право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, як і примушення до їх припинення, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Як встановлено судом, сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30 травня 2015 року зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 131. Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ромни реєстраційної служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 3).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що причиною розпаду сім'ї стали розлад стосунків, відсутність взаєморозуміння та взаємоповаги між подружжям, що робить неможливою подальшу побудову сімейних відносин.
Суд зазначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а, як встановлено при дослідженні матеріалів справи та пояснень позивача в суді, вона не має наміру зберегти шлюб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сім'ї, поновлення шлюбних відносин та подальше спільне проживання неможливе, так як суперечить їх інтересам, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
Відповідно до ст. 113 СК України, якою визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У зв'язку з заявою позивача, суд вважає за необхідне залишити їй прізвище, присвоєне при одруженні - « ОСОБА_1 ».
Також, у зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму судового збору 840,80 грн.
На підставі викладеного, та на підставі ст. ст. 105, 110, 112-115 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 141, 200, 247, 259, 265, 273, 280, 354-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), який зареєстрований 30 травня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ромни реєстраційної служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 131.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір, сплачений останньою при поданні позову, у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники, які не були присутні в судовому засіданні мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 25.11.2020.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина