нп 2/490/3757/2019 Справа № 487/121/18
Центральний районний суд м. Миколаєва
24 листопада 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А.,
при секретарі Дудник Г.С.
без уачсті сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом АТ "Альфа Банк" до ОСОБА_1 , третя оосба ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором , -
11 січня 2018 року позивач звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 651/424-К482 від 28 вересня 2005 року, відсотків за користування кредитом та пені у загальному розмірі 318 165 грн. 08 коп. Позов мотивовано тим, що відповідачами невиконані зобов'язання за кредитним договором, письмові вимоги, направлені позивачем на адреси відповідачів про дострокове повернення кредиту та нарахованих відсотків останніми не виконані.
Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року справу передано до Центрального районного суду м. Миколаєва за правилам ст. 31 ЦПК України.
05 листопада 2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № 651/424-К482 від 28 вересня 2005 року у загальному розмірі 318 165 грн.08 коп. ( триста вісімнадцять тисяч сто шістдесят пять гривень 08 копійок), що складається з : заборгованість за кредитом - 104 501 грн. 55 коп., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом - 148 045 грн., 30 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 28 050 грн. 02 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 37 568 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судові витрати в розмірі 2 386 грн.24 коп. з кожного.
Ухвалою суду від 09.10.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення від 05.11.2018 р. по справі № 487/121/18 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувано і призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.01.2020 року залучено до участі у справі правонаступника первісного позивача АТ "Укрсоцбанк" - АТ "Альфа Банк".
Ухвалою суду про забезпечення доказів від 22 січня 2020 року витребувано у Першій Миколаївській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи на ім' я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 03.03.2020 року залучено в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , ОСОБА_2 .
Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила про задоволення позову в повному обсязі.
Представник третьої оосби адвокат Гоцуляк Ю.С. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила про задоволення позову в повному обсязі
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав 22.01.2020 року відзив на позовну заяву, в якому просить застосувати позовну давність , обставини припинення поруки, оскільки строк дії кредитного договору сплинув 27.09.2012 року.
Вивчивши доводи позову і дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2005 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 6 400,00 доларів США грн. з терміном повернення до 27 вересня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних. Позичальник зобов'язався повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати з листопада 2005 року по вересень 2012 року щомісячно до 10 числа 76,00 доларів США, в вересні 2012 року - 92,00 доларів США. Пунктом 4.2 кредитного договору в разі прострочення належних платежів передбачено право банку нараховувати пеню.
Виконання умов вищезазначеного договору забезпечено договором поруки від 28 вересня 2005 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 , умовами якого передбачено солідарну відповідальність його як поручителя перед банком за невиконання боржником усіх його зобов'язань за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
За умовами кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язався погашати суму кредиту та відсотки відповідно до умов договору.
Дотепер позичальник та поручитель свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконали, не сплачена сума простроченого кредиту станом на 07 листопада 2017 року складає 3 802,00 доларів США, з яких прострочені відсотки - 5 513,72 доларів США ( з яких за період 14.11.2008-14.04.2011 року 1430,31доларів США, за період з 15.04.2011 року по 06.11.2017 року - 3887,76 доларів США) , що складає еквівалент 148 045 грн. 30 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту- 28 050 грн. 02 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 37 568 грн. 20 коп., яку нараховано за рік до розрахунку заборгованогсті для звернення до суду з цим позовом з листопада 2016 року по листопад 2017 року .
В матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 .
На запит суду надійшла відповідь від 31.01.2020 року від Першої Миколаївської державної нотаріальної контори, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , не заводилася.
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року провадження у цивільній справі за позовною заявою АТ "Альфа Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя оосба ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором - закрити в частині вимог, заявлених до ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 та 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Згідно з частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Судом встановлено, що в договорі поруки від 28 вересня 2005 року, укладених між позивачем та відповідачаем ОСОБА_1 в ст. 2 встановлено, що змістом зщабезпечного порукою зобов'язання є повернення кредиту у сумі 6400 доларів США в строк до 27 вересня 2012 року - на умовах визначених кредитним договром.
По-перше, судом враховано, що останній платіж позичальником внесено в рахунко погашення заборгованості в липні 2008 року.
По-друге, строк дії кредитного договору № 640/482-К482 від 28.09.2005 року ( основного зобов'язання) сплинув 27 вересня 2012 року .Натомість з вимогою про усунення порушень та повернення кредитної заборгованості Банк звернувся до поручителя 29.11.2017 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Разом із цим, встановлені частиною четвертою статті 559 ЦК України строки, після закінчення яких порука припиняється, не відносяться до позовної давності.
Врегульовуючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної правової норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс 14 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-623 цс 17.
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель відповідає перед фактором у тому ж обсязі, що і клієнт, в розмірах, в порядку та строки, визначені Договором.
Отже на час укладення договору поруки строк виконання основного зобов'язання боржником, яким у даному випадку є позичальник ОСОБА_3 (поручителем якого виступав відповідач ОСОБА_1 ), чітко був установлений, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про припинення поруки, оскільки кредитор не пред'явив позов до поручителія протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (до 27 березня 2013 року).
Установлено, що з даним позовом до суду банк звернувся 11.01.2018 року, тобто більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання останньої частини основного зобов'язання.
Отже, в звязку з припиненням поруки за вищевказаним договорам поруки № 1640/482-П482 слід відмовити у задоволенні позову.
Як зазначалося вище, строки, після закінчення яких припиняється порука, не відносяться до позовної давності (строк для пред'явлення до суду вимоги про захист порушеного права або інтересу). Позовна давністьз астосовується до вимог, заявлених до основного боржника, а для пред'явлення вимоги до поручителя частиною четвертою статті 559 ЦК України встановлені інші строки, які є преклюзивним.
За такого, не може бути прийнято судом до уваги заява відповідача про відмову у позові саме за спливом позовної давності, оскільки позов не підлягає до задоволення за безпідставністю позовних вимог.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280, 281, 284 ЦПК України , суд -
У задоволенні позову АТ "Альфа Банк" до ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Гуденко О.А.