25.11.2020 Справа № 490/8154/20
нп 1-кп/490/807/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
25 листопада 2020 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62020150000001017, відомості про яке внесено 15.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дівошин, Овруцького району, Житомирської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, є учасником бойових дій, працюючий будівельником ПП «Дорадо» у м. Києві, зареєстрованого та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-
18.08.2016 громадянин ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України строком на три роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) від 18.08.2016 №158, ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , шпк «матрос» та поставлено на всі види забезпечення.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2019 № 27, матроса ОСОБА_4 призначено на посаду механіка-радіотелефоніста відділення управління штабу батальйону взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, матрос ОСОБА_4 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Про порядок проходження військової служби матросу
ОСОБА_4 достеменно було відомо, і до часу не з'явлення вчасно на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_4 обвинувачується в умисному військовому злочині проти встановленого порядку несення військової служби.
06.05.2019 о 08 год. 00 хв., матрос ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на військову службу без поважних причин у військову частину НОМЕР_1 та незаконно перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до військової частини.
22.05.2020 матрос ОСОБА_4 , добровільно з'явився до розташування військової частини НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_2 та приступив до виконання службових обов'язків.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті, оскільки він будучи військовослужбовцем за контрактом 06.05.2019 року за сімейними обставинами не з'явився вчасно для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 . У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, просив суд його суворо не карати.
Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_4 винуватий у його вчиненні, так як він вчасно не з'явився на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до положень ст. 65 враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситьсядо категорії тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, має постійне місце мешкання, характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має статус учасника бойових дій, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 3 (три) роки, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку 1(один) рік він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним, у зв'язку із звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлений.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання .
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1