Справа № 490/9352/19
нп 1-кп/490/278/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
24 листопада 2020 року місто Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеконференції клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019150020001717, відомості про яке внесено 10.05.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, Миколаївської області, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 12.10.2018 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019150020001717, внесеного 10.05.2019 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, без права внесення застави з посиланням на тяжкість злочину у скоєнні якого обвинувачуються та відсутність підстав, передбачених кримінально-процесуальним кодексом для обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 вчинено умисне тяжке кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. ОСОБА_5 розуміючи усю тяжкість вчиненого ним злочину може виїхати за кордон або на непідконтрольні Україні території;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які прямо вказують на те, що саме ОСОБА_5 скоїв умисне вбивство ОСОБА_9 , а тому ОСОБА_5 перебуваючи на волі може вжити заходи впливу на вказаних свідків у кримінальному провадженні, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення з винятковим цинізмом, власної матері. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 зможе вжити заходів щодо створення штучного алібі, шляхом підмови своїх знайомих до надання показів на його користь;
- вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження даних про його особу, не має стабільного джерела доходу, веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої. На останнього не одноразово надходили скарги до правоохоронних органів щодо його поведінки що дає підстави стверджувати про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_10 щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 просив вирішити питання на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 13 жовтня 2020 р. № 956 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641, карантин на території України продовжений до 31.12.2020 року.
Так, відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Так, судді ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є членами колегії по вказаному провадженню, зайняті в інших судових процесах, а тому , через обмежений графік роботи ДУ «Київський слідчий ізолятор», не мають можливості бути присутніми в даному судовому засіданні.
Разом із тим, судом встановлено, що строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва спливає 26.11.2020 року, а до вказаного часу розглянути вказане кримінальне провадження не видається можливим.
З огляду на вказані обставини, з урахуванням думки прокурора, захисника, обвинуваченого, які не заперечували проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово головуючим суддею на підставі вимог ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд, з урахуванням думки захисника, прокурора та обвинуваченого, вважає за можливе за наявних обставин розглянути головуючим питання продовження строків тримання обвинуваченої під вартою.
Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене та беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має стабільного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків, а також тяжкість інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з врахуванням того, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не перестали існувати, що, на думку суду, на теперішній час позбавляє можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Таким чином, суд приходить до висновку, що з метою запобігання ризикам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, є обґрунтованим і виправданим продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.
А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, відносно якого на теперішній час призначено проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.
За такого, суд вважає за необхідне, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178,199, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою строком до 20.01. 2021 року, включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 199, 331, 30, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 20.01 2021 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1