нп 2/490/2341/2020 Справа № 477/43/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 листопада 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі - Дудник Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
10.01.2020 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5109 від 05.11.2019 року, вчинений приватним нотаріусом БРНО Київської області Колейчик В.В. щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у сумі 7 372,12 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що позивач у 2013 році, працюючи у УМВС України в Миколаївській області, був повідомлений керівництвом підрозділу про перерахування грошового забезпечення на картковий рахунок АТ «Брокбізнесбанк». Прибуттям до банку для укладання договору карткового рахунку працівниками банківської установи на нього було відкрито особистий рахунок та видано пластикову картку. Як додатковий бонус працівник банку погодив з позивачем, роз'яснивши можливість отримання додатково грошей на виниклі потреби, відкриття кредитної лінії в межах щомісячно отриманого посадового ліміту. При вказаному позивачу було повідомлено, що гроші за кредитною лінією будуть зніматись у нього в день зарахування зарплати, також можуть вноситись особистими грошовими коштами. На отримання грошового забезпечення, між банком та позивачем було укладено договір. На подальше укладення додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів було складено заяву про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки про надання кредитної лінії у межах його зарплати, позивач отримав картку. Для цього банк впродовж місяця перевіряв кредитну платоспроможність позивача. Додаткова угода була укладена за позитивного висновку. Позивачу було видано картку банку з поточним лімітом. Грошові кошти, за виниклими у позивача потребами, знімались ним незначними частками у розмірі зарплатні, та у вказані періоди заборгованості за платіжною краткою закривались. Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 107 «Про віднесення ПАТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 року біло прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Брокбізнесбанк». За вищевказаного, при перебуванні у боргових зобов'язаннях з банком на суму значно меншу повної кредитної лінії, позивач прибувши до офісу банку в м. Миколаєві, звернувся до працівників з питанням щодо надання йому реквізитів перерахування заборгованості на подальше до повного розрахунку за кредитом. Йому повідомили що, як боржнику банкрута, буде направлена вимога уповноваженої особи правонаступника банку з реквізитами оплати. До грудня 2019 року будь яких офіційних письмових повідомлень від правонаступників банку позивач не отримував. З середини 2019 року на телефонний номер позивача почали надходити телефонні виклики невідомих осіб, які не представлялись та категорично заявляли вимоги про боргові зобов'язання позивача перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», як виникли перед ПАТ «Брокбізнесбанк». В грудні 2019 року позивач отримав від приватного виконавця Клітченко О.А. лист з Постановою про відкриття виконавчого провадження № 60741668 від 28.11.2019 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача боргу в розмірі 7 372,12 грн. Аналогічна Постанова про звернення стягнення боргу за рахунок заробітної плати отримана за місцем служби позивача в ГУ НП. Підставою стягнення з позивача коштів став виконавчий напис № 5109, вчинений приватним нотаріусом БРНО Київської області Колейчиком В.В. 05.11.2019 року. До часу отримання постанови приватного виконавця позивач так і не отримав належних документів, які б могли слугувати для нього зобов'язанням прийняти до відома наявні боргові зобов'язання, не заперечувати проти стягнення з нього грошей, або оскаржувати заявлені до нього вимоги. Позивач не отримував договір про передачу його боргу до відповідача.
Разом з позовом позивач надав суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 5109 від 05.11.2019 року приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість в сумі 7 372,12 грн. та винагороди у сумі 737,21 грн. - до набрання судовим рішенням по справі законної сили
Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області Семенової Л.М. від 13.01.2020 року передано справу за вищезазначеним позовом та заяву про забезпечення позову, що подана разом з позовом, за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
06.02.2020 року матеріали справи надійшли до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 10.02.2020 року вищезазначений позов залишено без руху.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 25.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.09.2020 року зупинено стягнення за виконавчим написом №5109 від 05.11.2019 р., вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті фінанс» заборгованість у сумі 7 372,12 грн. та винагороди у сумі 737,21 грн. - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Позивач просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом неодноразово належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив проти позову суду не надав.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку заочного розгляду, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (зворотні повідомлення наявні в матеріалах справи), відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи у справі, а також у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.
Суд, перевіривши наведені в позові доводи, та матеріали справи, доходить до наступного.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. від 28.11.2019 року відкрито виконавче провадження № 60741668 на підставі виконавчого напису № 5109, вчиненого 05.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» заборгованість в розмірі 7 372,12 грн. та винагороду приватного виконавця в розмірі 737,21 грн.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивачу не відомо було про розмір такої заборгованості та про те, що він має грошові зобов'язання перед відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо, нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин було визнано незаконною та нечинною.
Згідно вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, вона набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року зазначена вище постанова була залишена без змін.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз?яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16)
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що позивач будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті фінанс», чи приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. не отримував, не був проінформований про існування заборгованості та її розмір, чим був позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення відповідачу чи нотаріусу.
У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження існування будь-яких вимог до позивача про усунення порушень, як то претензії та факту надсилання її позивачу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення оспорюваного виконавчого напису не забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.
Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем 05 листопада 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 5109, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (ЄДРПОУ 39508708) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 20 листопада 2020 року
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО