465/3350/19
2/465/1079/20
судового засідання
23.11.2020 Франківський районний суд м. Львова в складі:
Головуючого судді Кузь В.Я.
за участі секретаря судового засідання- Левицького М. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Рікота" про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України,
Позивач звернувся до суду із позовною про встановлення факту припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Рікота" 25.03.2019 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.
У судовому засіданні 04.03.2020 визнано явку позивача ОСОБА_1 обов'язковою для дачі пояснень з приводу обставин справи, однак у призначені судові засідання 16.04.2020, 18.06.2020, 19.10.2020 та 23.11.2020 позивач не з'явився. Судом вживалися заходи, спрямовані на повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи у порядку передбаченому ЦПК України, а саме: судом здійснювались виклики судовими повістками. Проте, забезпечити явку позивача у судове засідання не вдалося. Причини неявки будь-якими засобами зв'язку не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду заяви, суду надано не було.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ігнорування позивача, явка якого була визнано судом обов'язковою, викликів суду є неповагою до суду, відтак до позивача ОСОБА_1 слід застосувати заходи процесуального примусу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, особи які беруть участь у справі зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Так, в переліку процесуальних прав учасників справи, зокрема, є право сторони заявити відвід судді (ст. 36 ЦПК України). Вказане право, особа може реалізувати шляхом подання вмотивованої письмової заяви ( ч. 3 ст. 39 ЦПК України).
Згідно з частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 4 статті 45 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п. 5 ч. 1ст. 144 ЦПК України). З метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Процесуальні права визначенні ст. 49 ЦПК України, з посиланням на статтю 43 ЦПК України.
З матеріалів справи випливає те, що позивач був належним чином повідомлений про судові засідання призначені на 16.04.2020, 18.06.2020, 19.10.2020 та 23.11.2020, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, однак до суду не з'явився та не повідомив причини неявки.
Врахуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконує своїх процесуальних обов'язків з метою перешкоджанню судочинству, а тому до позивача ОСОБА_1 слід застосування стягнення у вигляді штрафу.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43-45, 144, 148, 259-261, 354 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 в дохід Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України (стягувач) штраф у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.
Заяву про скасування ухвали може бути подано до суду, що постановив ухвалу.
Ухвалу про стягнення штрафу також може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції.
Суддя В. Кузь