Справа №464/925/20
2/464/689/20
25.11.2020 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
суддя Тімченко О.В.
справа № 464/925/20
учасники справи:
позивачі:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2
ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2
ОСОБА_5 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2
відповідач ПрАТ «Львівобленерго»
третя особа ОСОБА_6
вимоги: стягнення моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам'ятника
представники учасників справи:
позивачів - адвокат Білик П.Б.
відповідача - адвокат Рібун Р.В.
Обставини справи
Позивачі 17 лютого 2020 року звернулися до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідача на користь кожного з них по 2 000 000 грн моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, а також на користь позивача ОСОБА_2 48000 грн понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Під час підготовчого провадження 29 вересня 2020 року позивачами та їх представником подано клопотання про проведення судової психологічної експертизи, яке було уточнене у підготовчому засіданні 16.11.20. В його обґрунтування посилаються на те, що висновок експерта є одним із джерел доказів, на необхідність в з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди і потребують спеціальних знань в галузі науки щодо з'ясування питань наявності чи відсутності психотравмувальної ситуації та можливої оцінки моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок трагічної загибелі ОСОБА_7 .
Представник відповідача під час підготовчого провадження проти заявленого клопотання заперечив з наступних мотивів: розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, її призначення не є обов'язковим згідно з ст.105 ЦПК України, позивачі мали можливість самостійно надати такий висновок експертизи при подачі позову до суду, адже з часу загибелі ОСОБА_7 пройшло три роки, заявлення такого клопотання є затягуванням строків розгляду справи, крім того доручення проведення такої експертизи неможливе КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», т.я. останній не є належною експертною установою.
Третя особа у підготовче засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Мотиви та висновки суду
Згідно із ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством, предметом якого може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Питання права не можуть бути предметом висновку експерта.
У відповідності до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Статтею 105 ЦПК України визначені випадки обов'язкового призначення експертизи судом.
Зокрема, призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;
2) психічний стан особи;
3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Суд зазначає, що підстави, які підлягають встановленню за клопотанням позивачів, не стосуються випадків обов'язкового призначення експертизи, передбачених в ч.1 ст.105 ЦПК України.
З урахуванням відсутності згоди обох сторін щодо призначення експертизи, суд не вбачає підстав для призначення судової психологічної експертизи у відповідності до ст. 105 ЦПК України.
Одночасно судом враховується наступне.
Відповідно до вимог ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Частиною 2 статті 83 ЦПК України, також передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позов до суду позивачами подано 17 лютого 2020 року.
Провадження у справі відкрито судом 18 лютого 2020 року за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Клопотання про призначення судової психологічної експертизи позивачами та їх представником лише 29 вересня 2020 року.
Згідно з ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом , а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що визначено ст.126 ЦПК України.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивачі мають сприяти розгляду справи, оскільки вони є найбільш зацікавленими в її розгляді.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05. у справі "Смірнова проти України").
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17.10.2014 р. № 11 вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.
Під час розгляду зазначеного клопотання, суд враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Крім того, стаття 106 ЦПК України передбачає можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи поза межами судового розгляду. При цьому ч.6 вказаної статті встановлено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
У разі наявності волевиявлення сторони позивачів щодо призначення у справі експертизи, останні не були позбавлені можливості реалізувати своє право в порядку ст.106 ЦПК України. Крім того позивачами до клопотання також не надано доказів і не зазначено підстав, які б перешкоджали їм особисто звернутись до судового експерта для проведення відповідної експертизи, та надати відповідні докази у строки передбачені ст.ст.83, 177 ЦПК України, що свідчить про неналежне виконання позивачами покладених на них процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного й з одночасним врахуванням тих обставин, що справа перебуває в провадженні суду з лютого 2020 року, незгоди відповідача з проведенням експертизи, а також діями позивачів, що свідчать про затягування розгляду справи, відсутності підстав для застосування ст.127 ЦПК України, суд дійшов висновку про відхилення поданого клопотання.
Керуючись ст.ст.258-261, 353, 354 ЦПК України,
відхилити клопотання позивачів про проведення судової психологічної експертизи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.
Головуючий суддя О.В.Тімченко