Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/706/20
Провадження № 2-о/391/33/20
24.11.2020р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Степанової Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Компаніївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) про встановлення факту смерті, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті фізичної особи, вказавши на підтвердження своїх вимог, що помер її батько - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого на території Луганської народної республіки, яка визнається як територія, тимчасово окупована Російською Федерацією.
Вказане свідоцтво про смерть не має юридичної сили на території України.
Звернувшись до Компаніївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) з заявою про державну реєстрацію смерті батька ОСОБА_2 , заявник отримала письмову відмову у вчиненні вказаної реєстрації у зв'язку з тим, що факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть виданої на території Луганської народної республіки, яка перебуває на території неконтрольованою Україною.
Заявник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник заінтересованої особи не заперечував щодо задоволення вимог заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимоги заявника законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в м.Луганськ Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть та лікарським свідоцтвом про смерть виданого на території Луганської області, яка визнається як територія, тимчасово окупована Російською Федерацією.(а.с.12-13)
Вказане свідоцтво про смерть не має юридичної сили на території України.
Родині відносини заявника та померлого ОСОБА_2 , підтверджуються наданими письмовими доказами, а саме: свідоцтвом про народження заявника, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, довідкою про укладання шлюбу, свідоцтвом про одруження.(а.с.8-11)
Компаніївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) не провів державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть виданого на території Луганської області, яка визнається як територія, тимчасово окупована Російською Федерацією, яка перебуває на території неконтрольованою Україною.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, вирішується судом з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 77, 78 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом. Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності.
Статтею 9 Закону № 1207-VІІ передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окуповані території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина перша). Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом (частина друга). Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті. Є недійсним і не створює правових наслідків (частина третя).
Відповідно до ч.2 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» смерть підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою (пункт перший); рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою (пункт другий).
На підставі п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги заявника обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах держаної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 55 Конституції України, 13, 19, 81, 263-265, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Компаніївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро) про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити юридичний факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Петро-Мар'ївка, Уразівського району, Белгородської області, Російська федерація, та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганськ Луганської області, Україна у віці 84 роки. Останнє місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Компаніївський районний суд Кіровоградської області.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Відомості про учасників:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Компаніївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального управління МЮ (м.Дніпро), юридична адреса: 28400 Кіровоградська область, смт.Компаніївка, вул. Вишнева, 21.
Суддя: В.ЧЕРВОНОПИСЬКИЙ