Справа № 372/1523/20
Провадження № 1-кп-237/20
іменем України
25 листопада 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230000477 від 28.03.2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Козин Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, який має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,
13 березня 2020 року, близько 12 години, ОСОБА_5 , перебуваючи біля гаражного приміщення, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_4 , які були викликані сваркою щодо перебування останнього неподалік території домоволодіння потерпілої, діючи з прямим умислом спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком своєї правої руки в область обличчя з лівої сторони, а саме у висок потерпілої ОСОБА_4 , внаслідок чого остання впала на землю та втратила свідомість.
Після цього, ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 наніс їй своєю правою ногою не менше двох ударів в область голови.
Згідно висновку експерта № 63 від 11.04.2020, у ОСОБА_4 , 1952 року народження, згідно наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, периобрітальних гематом, контузії середнього ступеню обох очей, субкон'юнктивальних крововиливів обох очей, закритих множинних переломів кісток лицьового черепа. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого (-их) твердого (-их)предмета (-ів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за ступенем тяжкості в комплексі відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу.
В судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, дав показання, які відповідають обставинам вчинення злочину за обвинуваченням, зокрема показав, що 13 березня цього року близько 12 год. він перебував поблизу гаражу по АДРЕСА_2 за проханням сина потерпілої, вона почала його ображати, тому він вдарив її рукою у обличчя, від чого вона впала, наніс тілесні ушкодження потерпілій через сварку, але тепер жалкує про скоєне та вибачився перед потерпілою. Висловив каяття у вчиненому, запевняв у відсутності намірів вчиняти злочини у подальшому. Цивільний позов визнав частково в розмірі 5 тис. грн. матеріальної шкоди, в іншій частині заперечив проти позову, посилаючись на відсутність фінансової спроможності сплатити заявлений розмір вимог.
Потерпіла в судовому засіданні показала, що 13.03.2020 року близько 12 год. вона біля гаража свого домоволодіння зробила зауваження обвинуваченому, оскільки просила його піти подалі від гаража і машини, раптово обвинувачений сильно вдарив її рукою у обличчя, від чого вона впала і втратила свідомість, на землі обвинувачений також бив її ногами, вона тривалий час лікується від спричинених обвинуваченим тілесних ушкоджень, тому підтримує цивільний позов у повному обсязі. Погодилась на призначення умовного терміну покарання.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України роз'яснивши учасникам процесу положення цієї статті, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого і стосуються цивільного позову, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки жодним учасником процесу не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та визначені обвинуваченням обставини.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину повністю доведена.
Суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились в нанесенні потерпілій умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, досудову доповідь органу з питань пробації.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше несудимий в силу ст.89 КК України, не має офіційного місця роботи та джерел доходу, не має сім'ї та міцних соціальних зв'язків, має постійне місце проживання, негативно характеризується по місцю проживання, враховуючи думку потерпілої, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому суд вважає можливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов'язків, оскільки його виправлення можливе без відбування покарання.
Призначення покарання у виді виправних робіт суд вважає недоцільним з огляду на відсутність місця роботи.
Запобіжний захід не обирався.
При наданні правової оцінки цивільному позову, за вимогами якого з ОСОБА_5 пропонується стягнути на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10 000 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., суд приймає до уваги наступне.
Суд вважає доведеними позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі понесених потерпілою фактичних витрат, які підтверджені відповідними доказами. Так, суд вважає доведеними і обґрунтованими вимоги потерпілого в частині обґрунтування розміру матеріальної шкоди на суму 6 380 грн. 46 коп., оскільки така сума витрат на придбання лікарських препаратів, матеріалів медичного призначення підтверджена чеками, квитанціями та іншими письмовими доказами. В іншій частині вимоги цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди будь-якими доказами не підтверджені, тому не підлягають задоволенню.
При вирішенні цивільного позову суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.
Під час судового розгляду було встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачеві - потерпілій було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою відносно неї самої, що призвело до ушкодження здоров'я, фізичного болю, порушення життєвих зв'язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступіню його вини, глибини страждань потерпілої, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 25 тис. грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру шкоди, який передбачений цивільним позовом, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги цивільного позивача у заявленому ним розмірі грошового стягнення щодо моральної шкоди. Відтак, заначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.
Таким чином, із урахуванням принципу диспозитивності кримінального судочинства цивільний позов підлягає задоволенню частково в межах доведених вимог.
Судові витрати відсутні.
Речові докази - диски із відеозаписами слідчих дій слід залишити при матеріалах кримінального провадження, а медичну документацію залишити потерпілій як законному володільцеві.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового терміну - трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Контроль за поведінкою ОСОБА_5 покласти на Обухівський районний відділ філії державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6 380 гривень 46 копійок, відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 гривень, а всього 31 380 гривень 46 копійок.
В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.
Речові докази - диски із відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження, медичну документацію залишити ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1