Справа № 369/16576/19
Провадження № 2/369/1573/20
Іменем України
25.11.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Дубас Т.В.,
за участі секретаря Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Києво-Святошинський районний відділ управління державної міграційної служби України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
28 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31 липня 1996 року, виданим Виконкомом Вишневої міської Ради народних депутатів за №52.
17 вересня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Виконкомом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що був зроблений актовий запис №470.
24 липня 2018 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
За адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та постійно проживають позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 , хоча зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , але фактично вже більше шести років жодного дня не проживає за даною адресою, стосунків не підтримує, за місцем реєстрації не з'являється.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає про той факт, що наявність прописки ОСОБА_2 не дає позивачу можливості реалізовувати свої права, а саме володіти та користуватися майном на свій розсуд. Факт реєстрації ОСОБА_2 у вище згаданій квартирі, завдає позивачу додаткові матеріальні витрати при оплаті комунальних послуг, оскільки позивач змушений сплачувати комунальні послуги за всіх прописаних у будинку, в тому числі і за колишню дружину.
Зважаючи на дані факти, позивач просив суд визнати відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ управління державної міграційної служби України в Київській області зняти з реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з житлової квартири АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31 липня 1996 року, виданим Виконкомом Вишневої міської Ради народних депутатів за №52
У вищевказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною позивача.
24 липня 2018 року рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Відповідач ОСОБА_2 більше шести років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ніякого інтересу до даного житла не проявляє, комунальні послуги не сплачує, стосунків не підтримує, за місцем реєстрації не з'являється. Фактично ОСОБА_2 тільки зареєстрована за цією адресою.
Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, згідно зіст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членом його сім'ї.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач втратила право користування жилим приміщенням, добровільно залишивши жиле приміщення і без поважних причин в ньому не проживаючи більше року, що відповідно до вимог ст. 405 ЦК України дає суду підстави визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі.
Керуючись 29, 391, 405 ЦК України, ст.ст.12,81,263-265,280-281 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Києво-Святошинський районний відділ управління державної міграційної служби України в Київській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Суддя: Дубас Т.В.