Справа № 369/1327/20
Провадження № 2/369/2374/20
Іменем України
28.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Дубас Т.В.,
при секретарі - Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВГП» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВГП» про стягнення заборгованості по заробітній.
Свої позовні вимоги мотивує наступним.
ОСОБА_2 згідно наказу № 150-к від 07.12.2018 був прийнятий на роботу у ПРаТ "ВГП" на посаді менеджер зі збуту. 15.10.2019 його було звільнено за угодою сторін.
Під час працевлаштування та роботи на даному підприємстві права працівника були порушені наступним чином.
Під час звільнення з ним не було проведено повний розрахунок. Так, наразі з моменту звільнення 15.10.2019 і до сьогодні йому не виплачено заборгованість по заробітній платі.
За домовленістю з роботодавцем Позивачу було гарантовано додаткову заробітну плату, а саме бонуси по КРІ.
Додаткова заробітна плата у вигляді бонусів по КРІ передбачені наступним документом - система мотивації менеджера по збуту групи по роботі з ключовими з 01.01.2019 ОСОБА_1 .
Таким чином, заборгованість по заробітній платі складає 35 310 грн.
Згідно до наказу Міністерства статистики України № 5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 р. витрати на оплату праці складаються з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ст.. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Ст. 97 Кодексу законів про працю України регламентовано, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в черговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Однак з порушенням вищезазначених норм трудового законодавства, Відповідач до теперішнього часу не здійснив з Позивачем повного розрахунку за період роботи у Відповідача.
Відповідно до ст.. 47 Кодексу законів про працю власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 6 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р., судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - нагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, в'язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Ст. 116 Кодексу законів про працю встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Всього, сума заборгованості Відповідача перед ним становить 35310 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або сторгованих прав, свобод чи інтересів.
Було застосовано засоби досудового вирішення спору, зокрема, він неодноразово звертався до Відповідача з пропозицією вирішити дане питання, як усно так і письмово.
Згідно ст. 233 ч. 2 Кодексу законів про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 43 Конституції України,ст.16 Цивільного Кодексу України ст. 4, 177 ЦТТК України, ст. 47, 97, 116, 233, 265 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 5 Закону України "Про судовий збір", просив стягнути з Приватного Акціонерного Товариства "ВГП" заборгованість по заробітній платі у сумі 35 310 грн. 00 коп.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та не визнає їх в повному обсязі, обґрунтовуючи це наступним.
ОСОБА_2 працював в ПрАТ «ВГП» менеджером із збуту в період з 10.12.2018 року по 15.10.2019 року. Був звільнений згідно наказу № 151-к від 15.10.2019 року згідно п.1. ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці.
В день звільнення, а саме 15 жовтня 2019 року, Позивачу були виплачені всі належні до виплати Відповідачем станом на дату звільнення кошти, а саме: заробітна плата, компенсація щорічної невикористаної відпустки, лікарняні за рахунок підприємства за перші п'ять календарних днів. Загальна сума виплат в день звільнення становила 5 025,96 гривень.
Також пізніше 20 листопада 2019 року були отримані лікарняні в розмірі 2.619,51 гривень від Луцького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, які в той же день були перераховані Позивачу. Дані кошти були виплачені Відповідачем після отримання їх від Фонду соцстрахування, оскільки вказану частину допомоги по непрацездатності роб Інших належних до виплати та/чи донарахування коштів Позивачу у Відповідача відсутні.
Посилання в позовній заяві, що Відповідач має виплатити Позивачу додаткову заробітну плату у вигляді бонусів в розмірі 35.310,00 гривень є як необгрунтованими, так і в цілому незрозумілими для Відповідача.
Так, «Системою мотивації менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами з 01.01.2019 року ОСОБА_1 » були передбачені бонуси (премії), які підлягали нарахуванню та виплаті:
-за відповідні місяці, по яким були виконані плани приходу грошових коштів від контрагентів (торгових сіток, що закріплені до співпраці за менеджером). Бонус підлягав нарахуванню при досягненні плану надходження коштів від контрагентів. План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті це - від 1500 гривень до 3000,00 гривень;
-за відповідні квартали, по яким був виконаний план товарооборот(net) торгових сіток (що закріплені до співпраці за менеджером) з відрахуванням бюджету на трейд маркетинг, потрачений в торгових сітках. Бонус підлягає нарахуванню при виконанні плану товарообороту по бренду (торгових марках, якими володіє Позивач). План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті - від 13.500,00 до 27.000,00 гривень. Бонус - при виконанні плану товарообороту по СТМ (торгових марках, якими володіють торгові сітки) План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті - від 4.500,00 гривень до 9000,00 гривень. Бонуси квартальні розбиваються для нарахування та оплати менеджеру на щомісячні оплати.
Наголошує, що нарахування додаткової заробітної плати у вигляді бонусів проводиться за умови досягнення відповідних показників від 90.01% до 105%. при недосягненні показників - бонуси не нараховуються та не виплачуються.
За результатами місяців: вересень, жовтень 2019 року - Позивачем не були досягнуті відповідні показники, відповідно бонуси (премія) нарахована не була. За результатами І, II та III кварталу показники для квартального бонусу також не були досягнуті, відповідно - премія знову ж таки не нараховувалась і не виплачувалась.
Позивач за весь період роботи на посаді менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами отримував бонуси згідно даної системи лише двічі: в липні 2019 року в розмірі 2470.23 гривні та в серпні 2019 року - 2.012.20 гривень. Нарахування та виплата зарплати, її складових, премії, розмір премії за весь період роботи підтверджується бухгалтерською довідкою, також підтверджується банківською випискою з карткового рахунку, наданою Позивачем.
Звертає увагу суду, що Позивач протягом періоду роботи не досягав визначених системою мотивації показників, як наслідок, не міг при звільненні відразу претендувати на таку неспіврозмірну з попередніми місяцями/кварталами премію. Адже, якщо показники не досягались в попередніх місяцях/кварталах, то є очевидним, що в місяці/кварталі звільнення вони мали би бути аналогічними. Також додає, що продукція Відповідача (паперова продукція: туалетний папір, паперові рушники тощо) користується найбільшим попитом, а відповідно товарооборот зростає, в місяцях: в листопаді та грудні, також є сезонне щорічне збільшення товарообороту перед пасхальними святами. Це також додатково доводить, що різкого збільшення товарообороту в III кварталі 2019 р., а відповідно і надходженні коштів в вересні-жовтні 2019 року бути не могло. Це, також серед іншого, підтверджує неспіврозмірність заявлених позовних вимог по бонусам Позивача.
Також звертає увагу суду, на той факт, що при максимальному досягненні всіх показників (105%), в підсумку за результатами місяця менеджер може претендувати на бонус 15.000,00 гривень (це максимальний розмір, передостанній рядок першої сторінки мотивації ОСОБА_1 ). Звідки та яким чином Позивач нарахував собі премію в розмірі 35.310,00 гривень залишається незрозумілим. Зазначаємо, що жодних окремих мотивацій, премій, бонусів , окрім як «Системи мотивації менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами з 01.01.2019 року ОСОБА_1 » передбачено не було.
Зазначає, що преміювання працівників є правом, а не обов'язком роботодавця і здійснюється з урахуванням показників у роботі працюючих на підставі відповідного наказу керівника підприємства (Ухвала від 24.09.2015р Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).
Таким чином, оскільки згідно «Системи мотивації менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами з 01.01.2019 року ОСОБА_1 » не було досягнуто відповідних показників по надходженням коштів та не було досягнуто показників по товарообороту, премія (бонуси по КРІ) нараховані Відповідачем не були, відповідний наказ на виплату премії не видавався. Пояснююча безпосереднього керівника менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами ОСОБА_3 додається.
За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститись позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. На противагу зазначеному Позивачем не обгрунтовано наявність підстав для виплати йому премії.
Керуючись, вищевикладеним, ст.. 178 ЦПК України, ст.116 КЗпП України,просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати в розмірі 35.310,00 гривень в повному обсязі.
Позивач в судове засідання 22.05.2020 не з'явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Представник відповідача 22.05.2020 в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_2 згідно наказу № 150-к від 07.12.2018 був прийнятий на роботу у ПРаТ "ВГП" на посаду менеджера зі збуту.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнений згідно наказу № 151-к від 15.10.2019 року згідно п.1. ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується записом в трудовій книжці.
В день звільнення, а саме 15 жовтня 2019 року, Позивачу були виплачена: заробітна плата, компенсація щорічної невикористаної відпустки, лікарняні за рахунок підприємства за перші п'ять календарних днів. Загальна сума виплат в день звільнення становила 5 025,96 гривень.
20 листопада 2019 року були отримані лікарняні в розмірі 2.619,51 гривень від Луцького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, які в той же день були перераховані Позивачу.
Вимога ОСОБА_1 про належну йому додаткову заробітну плату у вигляді бонусів в розмірі 35.310,00 гривень належним чином не обґрунтована.
«Системою мотивації менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами з 01.01.2019 року ОСОБА_1 » були передбачені бонуси (премії), які підлягали нарахуванню та виплаті:
-за відповідні місяці, по яким були виконані плани приходу грошових коштів від контрагентів (торгових сіток, що закріплені до співпраці за менеджером). Бонус підлягав нарахуванню при досягненні плану надходження коштів від контрагентів. План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті це - від 1500 гривень до 3000,00 гривень;
-за відповідні квартали, по яким був виконаний план товарооборот(net) торгових сіток (що закріплені до співпраці за менеджером) з відрахуванням бюджету на трейд маркетинг, потрачений в торгових сітках. Бонус підлягає нарахуванню при виконанні плану товарообороту по бренду (торгових марках, якими володіє Позивач). План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті - від 13.500,00 до 27.000,00 гривень. Бонус - при виконанні плану товарообороту по СТМ (торгових марках, якими володіють торгові сітки) План: від 90,01% до 105%, в грошовому еквіваленті - від 4.500,00 гривень до 9000,00 гривень. Бонуси квартальні розбиваються для нарахування та оплати менеджеру на щомісячні оплати.
Нарахування додаткової заробітної плати у вигляді бонусів проводиться за умови досягнення відповідних показників від 90.01% до 105%. при недосягненні показників - бонуси не нараховуються та не виплачуються.
За результатами місяців: вересень, жовтень 2019 року - Позивачем не були досягнуті відповідні показники, відповідно бонуси (премія) нарахована не була. За результатами І, II та III кварталу показники для квартального бонусу також не були досягнуті, відповідно - премія знову ж таки не нараховувалась і не виплачувалась.
Позивач за весь період роботи на посаді менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами отримував бонуси згідно даної системи двічі: в липні 2019 року в розмірі 2470.23 гривні та в серпні 2019 року - 2.012.20 гривень. Нарахування та виплата зарплати, її складових, премії, розмір премії за весь період роботи підтверджується бухгалтерською довідкою та банківською випискою з карткового рахунку, наданою Позивачем.
Доказів про наявність окремих мотивацій, премій, бонусів , окрім як «Системи мотивації менеджера по збуту групи з ключовими клієнтами з 01.01.2019 року ОСОБА_1 » суду не надано.
Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата. Зокрема, додаткова заробітна плата включає в себе: доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
В Постанові Верховного суду України від 15.05.2017р. в справі № 755/22151/15-ц визначена правова позиція про те, що при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВГП» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: Приватне акціонерне товариство «ВГП», код ЄДРПОУ 01880724, адреса:43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Г. Гонгадзе 25.
Суддя Т.В. Дубас