Справа № 320/6024/19 Суддя першої інстанції: Журавель В.О.
24 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Степанюка А.Г.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Державної фіскальної служби, Головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Полякової Ірини Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною діяльність,-
У листопаді 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач 1), Головного державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби Полякової Ірини Михайлівни (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною діяльність, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA125110/2019/110033/2 від 2 травня 2019 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного державного інспектора Київської митниці ДФС Полякової Ірини Михайлівни, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» та Київською митницею ДФС відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA125110/2019/110033/2 від 2 травня 2019 р.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
13 листопада 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 44190, Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до митного оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв'язку з чим рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA125000/2019/110033/2 від 023.05.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, крім того, Київською митницею ДФС в особі державного інспектора Полякової Ірини Михайлівни, отримавши лист позивача №0205/19-02 від 2 травня 2019 р., незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110033/2 від 2 травня 2019 р. не проведено, чим порушено вимоги ч.4 ст. 57 Митного кодексу України.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (місцезнаходження: 08138, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, хутір Фермерський, вул. Вишнева, буд. 12А, ідентифікаційний код 34483946) зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, номер запису 10721020000007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
1 жовтня 2015 року між KausarProcessingIndustries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан (Продавець), та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №КРІ/786/0110/15 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Ісламської Республіки Пакистан.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010). При цьому продавець і позивач погодили, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України.
28 вересня 2018 року продавець та Позивач уклали додаткову угоду №4 до договору (далі - Додаткова угода 4), якою, зокрема, продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 р.
Водночас, відповідно до пункту 2 додаткової угоди 4 продавець та позивач внесли зміни до пункту 4.1 договору, згідно з якими оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом передоплати виставленого продавцем інвойсу на товар або сплати такого інвойсу протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
3 грудня 2018 року продавець та позивач уклали додаток №КРІ/786/071 до договору (далі - Додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме: тканина вибивна полікотон (52% поліестер и 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, в кількості 27 822,50 кг, 105 127 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - Товар).
Відповідно до пунктів 2-3 додатку оплата за товар у загальному розмірі 97 378,75 доларів США відповідно до інвойсу №КРI/786/8777/2018 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 договору. Продавець зобов'язаний поставити товар позивачу морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна. Вантажовідправником товару є продавець.
4 грудня 2018 року Продавець на виконання пункту 2 додатку виставив позивачу до сплати інвойс №КРI/786/8777/2018 (далі - Інвойс) на загальну суму 97 378,75 доларів США.
5 лютого 2019 року позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905414.
10 лютого 2019 року Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0632, яким, зокрема, підтвердила те, що товар є стоковим.
11 лютого 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40TH №UA125110/2019/402230, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40TH №UA125110/2019/402230 від 11 лютого 2019 р. загальна вартість товару складає 97 378,75 доларів США, як це зазначено в пунктах 1-3 додатку та інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктом 2 Додатку, у якому міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому є посилання на Додаток та зазначені умови поставки Товару, а саме: CFR м. Одеса, Україна), тобто Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки Товару до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов'язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010).
На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/402230 від 11 лютого 2019 р. відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:
- пакувальний лист б/н від 4 грудня 2018 р.;
- інвойс №КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р.;
- коносамент №AFI0140784 від 11 грудня 2018 р.;
- автотранспортна накладна №15102 від 10 лютого 2019 р.;
- сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/19-03998 від 12 грудня 2018 р.;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0632 від 10 лютого 2019 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04 грудня 2018 р.;
- договір купівлі-продажу №КРІ/786/0110/15 від 01 жовтня 2015 р.;
- додаткова угода №4 до договору від 28 вересня 2018 р.;
- додаток №КРІ/786/071 до договору від 3 грудня 2018 р.
Відповідач-1 за наслідками розгляду поданих документів направив позивачеві електронне повідомлення від 11 лютого 2019 р., у якому, зокрема, зазначив, що «Під час здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема - в інвойсі №КРІ/786/8777/2018 від 04 грудня 2018 р. вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні.
Прайс-лист виробника товару не містить дати складання документу та терміну його дії. Пунктом 2 додатку 4 до зовнішньоекономічного договору передбачено, що оплата за товар може проводитись як шляхом передоплати, так і відстрочки платежу. Відповідно до наданих товаросупровідних документів встановити форму оплати за товар неможливо. Тому відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Керуючись ч.2 та ч.3 ст. 53, ст.ст. 54 та 57 МК України відповідач 1 повідомив позивача про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: - прайс-лист виробника товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - якщо здійснювалась оплата, то відповідні банківські платіжні доручення. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Повідомлення направлене також на виконання вимог статті 57 МК України.
15 лютого 2019 р. на виконання цього запиту позивач направив відповідачу-1 додаткові документи разом із супровідним листом №1502/19-02 від 15 лютого 2019 (далі - Лист 1), який відповідач-1 отримав о 12 год. 02 хв.
Так, позивач надав відповідачу-1 наступні документи:
1) щодо прайс-листа виробника товару - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію листа продавця №KPI/786/1302/19/01 від 13 лютого 2019 р. (далі - Лист продавця) та його перекладу з англійської на українську мову. Позивач звернув увагу відповідача-1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару;
2) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього були відсутні станом на день підписання листа 1 будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар ще не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача-1, був невипущений у вільний обіг та не був оплаченим.
При цьому в якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 9 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424608 від 14 грудня 2018 р.; інвойсу №КРІ/786/8725/2018 від 26 жовтня 2018 р., виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000100 від 3 грудня 2018 р., складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №100 від 3 грудня 2018 р., складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29 січня 2019 р.; інвойсу №КРІ/786/8737/2018 від 02 листопада 2018 р., виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000110 від 26 грудня 2018 р., складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №110 від 26 грудня 2018 р., складеної позивачем;
3) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач звернув увагу відповідача 1, що у нього була відсутня станом на день підписання листа 1 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця. Вказав, що приписи ч.3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;
4) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа 1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача-1 позивач звернув на те, що приписи ч.3 ст. 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності у позивача;
5) щодо відповідних банківських доручень - позивач звернув увагу відповідача 1, що у нього були відсутні банківські платіжні документи, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа 1. Така можливість передбачена пунктом 2 додаткової угоди 4, в якій позивач та продавець виклали пункт 4.1 договору в іншій редакції. Як наслідок, це надало позивачу можливість здійснювати оплати інвойсів як на умовах передоплати, так і на умовах постоплати.
15 лютого 2019 року відповідач-1 склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00045, якою відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40TH №UA125110/2019/402230 від 11 лютого 2019 р.
18 лютого 2019 року позивач повторно подав до відповідача-1 тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/402780, митне оформлення якої було завершено відповідачем 1, який, тим самим, визнав митну вартість товару у розмірі 97 378,75 доларів США.
23 квітня 2019 року позивач подав до відповідача-1 додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/407486.
На підтвердження митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/407486 від 23 квітня 2019 року відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:
- пакувальний лист б/н від 4 грудня 2018 р.;
- інвойс №КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р.;
- коносамент №AFI0140784 від 11 грудня 2018 р.;
- автотранспортна накладна №15102 від 10 лютого 2019 р.;
- сертифікат про походження товару №РТЕА/СО/19-03998 від 12 грудня 2018 р.;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00045 від 15 лютого 2019 р.;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0632 від 10 лютого 2019 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04 грудня 2018 р.;
- договір купівлі-продажу №КРІ/786/0110/15 від 01 жовтня 2015 р.;
- додаткова угода №4 до договору від 28 вересня 2018 р.;
- додаток №КРІ/786/071 до договору від 03 грудня 2018 р.
Відповідач-1 за наслідками розгляду поданих документів направив позивачеві електронне повідомлення від 23 квітня 2019 р., у якому, зокрема, зазначив, що «Під час здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема 1) в інвойсі №КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р. вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні. 2) прайс-лист виробника товару складений на конкретних умовах поставки, а саме CFR Одеса, та за своєю суттю є комерційною пропозицією та не містить дати складання. Згідно офіційного сайту www.kausar.com є виробником та експортером текстильної продукції орієнтованої на продаж домашнього текстилю (простирадла, наволочки, штори тощо). 3) згідно пункту 4.1 договору №КРІ/786/0110/15 від 1 жовтня 2015 р. зі змінами, внесеними додатком №КРІ/786/071 від 03 грудня 2018 р., оплата за товар здійснюється відповідно до умов, визначених у зовнішньоекономічному інвойсі. У той же час у наданому інвойсі №КРІ/786/8777/2018 від 04 грудня 2018 р. умови оплати відсутні. 4) згідно пункту 5.2 договору разом з товаром продавець надає копію декларації країни відправлення, проте до митного оформлення вищевказаний документ не надано. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Відповідач-1 повідомив позивача про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: - прайс-лист виробника товару; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості. Повідомлення направлене також на виконання вимог статті 57 МК України.»
2 травня 2019 р. на виконання цього запиту позивач направив відповідачу-1 додаткові документи разом із супровідним листом №0205/19-02 від 2 травня 2019 р. (далі - Лист 2), який відповідач-1 отримав о 14 год. 24 хв.
Так, позивач надав відповідачу 1 наступні документи:
1) щодо прайс-листа виробника товару - позивач повідомив відповідачу-1, що він вже надавав останньому разом із листом 1 фотокопію листа продавця та його перекладу з англійської на українську мову. Позивач звернув увагу відповідача-1, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для ідентифікації товару. Окрему увагу позивач звернув на те, що прайс-лист видається не позивачем, а його продавцем, який формує його відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан та своєї комерційної політики, а тому невідповідність прайс-листа певним вимогам відповідача-1, на думку позивача, не може бути підставою для направлення запиту від 23 квітня 2019 р.;
2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього були відсутні банківські платіжні документи, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа 2.
Водночас позивач повторно звернув увагу відповідача-1, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди 4 позивач та продавець виклали пункт 4.1 договору в іншій редакції, яка надала позивачу можливість здійснювати оплати інвойсів як на умовах передоплати, так і на умовах постоплати, а тому позивач не погодився з позицією головного державного інспектора відповідача-1 Полякової Ірини Михайлівни (далі - Відповідач 2) про неможливість встановлення умов оплати за товар;
3) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо товару: прибуткової накладної №ВТ-0000022 від 18 лютого 2019 р., складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000024 від 18 лютого 2019 р., складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №24 від 18 лютого 2019 р., складеної позивачем;
4) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач повідомив відповідачу 1, що він вже надавав разом із листом 1 первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2018/424608 від 14 грудня 2018 р.; інвойсу №КРІ/786/8725/2018 від 26 жовтня 2018 р., виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000100 від 3 грудня 2018 р., складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №100 від 3 грудня 2018 р., складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29 січня 2019 р.; інвойсу №КРІ/786/8737/2018 від 02 листопада 2018 р., виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000110 від 26 грудня 2018 р., складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкової накладної №110 від 26 грудня 2018 р., складеної позивачем;
5) щодо копії митної декларації країни відправлення - позивач надав відповідачу 1 для ознайомлення на 2 аркушах фотокопію експортної декларації №HМВ-2018-0000141381 від 4 грудня 2018 р. та її перекладу з англійської на українську мову;
6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача-1, що у нього був відсутній станом на день підписання листа 2 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача-1 позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності у позивача.
У прохальній частині листа 2 позивач звернувся до відповідача-1, зокрема, з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між позивачем та відповідачем-1 перед винесенням рішення про коригування митної вартості товарів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та в ході такої консультації використати інформацію про митну вартість товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2018/424608 від 14 грудня 2018 р. та товару №1 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29 січня 2019 р. - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України.
2 травня 2019 р. на вимогу позивача провести консультацію в письмовому вигляді з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідач 2 направив позивачу електронне повідомлення №fa148a72-014f-4d66-b57e-b056b6c9861d у якому, зокрема, зазначив, що «Відповідно до вимог пункту один частини четвертої статті 54 МК України орган ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною п'ятою зазначеної статті МК України визначено, що орган ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Розділом п'ятим Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС від 11 вересня 2015 р. №689, визначено, що одним із джерел довідкової інформації, яка може бути використана під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, є відомості отримані з мережі Інтернет. Вимогу щодо запиту додаткових документів з обґрунтованих причин Вам було направлено у електронному повідомленні. За результатами розгляду додатково наданих Вами документів встановлено разом з тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (далі - Угода) є вартість, по якій в час і в місті, визначеної законодавством країни імпортера, ідентичний або аналогічний товар продається або пропонується для продажу в умовах вільної конкуренції. Відповідає поняттю «дійсної вартості» відповідно до Примітки І до статті VII фактурна вартість товарів з доданням будь-якої знижки або іншого зниження звичайної конкурентної вартості. Експертний висновок, витребуваний митницею для підтвердження якісних та вартісних характеристик товару Вами не надано, враховуючи, що товар є стоковим. Відповідно до Закону України від 01 січня 2000 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Бухгалтерські документи повинні бути складені у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку. При цьому в наданих Вами видаткових накладних не зазначено таку якісну та фізичну характеристику як «сток», що ставить під сумнів дані, зазначені в МД та товаросупровідних документах. У наданих Вами податкових та видаткових накладних відсутні відомості щодо країни виробництва та якості товару (така характеристика як «сток»), що не дає змоги співставити з партією товару, що оцінюється. Не дивлячись на зазначене Ви, як сумлінний платник податків, відмовились від надання банківських документів про здійснення оплати за партію товару, оформлену за вищевказаною митною декларацією та тим самим довести митну вартість товару (у розумінні МКУ) і показати яка ціна фактично сплачена за поставлений товар. У наданої Вами митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості не зазначено, що товар є стоковим. Вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Додатково інформуємо, що декларант або уповноважена ним особа, відповідно до частини шостої статті 53 Кодексу, за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості та усунення виявлених розбіжностей/неточностей в наданих документах.»
2 травня 2019 р. відповідачем-1 прийнято рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110033/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.
У п. 33 цього рішення відповідачем-1 зазначено наступне: за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією № UA125110/2019/407468 від 23 квітня 2019 р. встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стверджує, що в інвойсі № КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р. вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим відсутні.
У рішенні відповідач-1 зазначає, що прайс-лист виробника складений на конкретних умовах поставки, а саме CFR Одеса, та за своєю суттю є комерційною пропозицією та не містить дати складання. Разом з тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. є вартість, по якій в час і в місті, визначеної законодавством країни імпортера, ідентичний або аналогічний товар продається або пропонується для продажу в умовах вільної конкуренції. Відповідає поняттю «дійсної вартості» відповідно до Примітки І до статті VII фактурна вартість товарів з доданням будь-якої знижки або іншого зниження звичайної конкурентної вартості. Стверджує, що згідно офіційного сайту www.kausar.com є виробником та експортером текстильної продукції орієнтованої на продаж домашнього текстилю (простирадла, наволочки, штори тощо).
Відповідач-1 зазначає, що згідно пункту 4.1 договору №КРІ/786/0110/15 від 01 жовтня 2015 р. зі змінами внесеними додатком №КРІ/786/071 від 03 грудня 2018 р., оплата за товар здійснюється відповідно до умов, визначених у зовнішньоекономічному інвойсі. У той же час у наданому інвойсі №КРІ/786/8777/2018 від 04 грудня 2018 р. умови оплати відсутні.
У наданій позивачем митній декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості не зазначено, що товар є стоковим.
У рішенні відповідач-1 зазначає, що з метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини другої та частини третьої статті 56, статті 57 МК України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Відповідач-1 стверджує, що позивачем надано документи не у повному обсязі, а надані документи не усувають раніше встановлених розбіжностей. Зокрема, позивачем не надано виправлений прайс-лист виробника (із раніше встановленими зауваженнями митниці), експертний висновок, підготовлений спеціалізованими організаціями. Експертний висновок, витребуваний митницею для підтвердження якісних та вартісних характеристик товару не надано, враховуючи, що товар є стоковим. Відповідно до Закону України від 1 січня 2000 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Бухгалтерські документи повинні бути складені у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку. При цьому в наданих видаткових накладних не зазначено таку якісну та фізичну характеристику як «сток», що ставить під сумнів дані, зазначені в МД та товаросупровідних документах. У наданих податкових та видаткових накладних відсутні відомості щодо країни виробництва та якості товару (така характеристика як «сток»), що не дає змоги співставити з партією товару, що оцінюється.
Відповідач-1 стверджує, що позивачем не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв'язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з позивачем процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Відповідач зазначає, що подані позивачем основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від позивача не надходило.
За результатами проведених дій відповідачем-1 встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.
Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з позивачем консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 митна декларація №UА100110/2019/166881 від 01 березня 2019 р. (вартість товару згідно джерела інформації - 0,46 дол/м2).
Відповідач-1 у рішенні зазначає, що декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених статтею 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В рішенні зазначає, що декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.
Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем 1 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00171.
Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 МК України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі нової додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/408641 від 13 травня 2019 р. Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару та вважаючи бездіяльність відповідача -2 протиправною, звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товару, зазначену ним у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності, проте колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Колегією судів досліджено договір, додаток, в пункті 3 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р., зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 97 378,75 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації №UA125110/2019/407486 від 23 квітня 2019 р.
Відповідно до додатку та інвойсу №КРІ/786/8777/2018 від 4 грудня 2018 р. продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до договору та додатку. При цьому сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Належність товару до стокового також підтверджена актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0632 від 10 лютого 2019 р., в пункті 8.3 якого Одеська митниця ДФС під час проведення митного огляду товару встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/905414 від 5 лютого 2019 р. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару. Варто також наголосити, що згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 року за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.
Так, 10.02.2019 року Одеською митницею ДФС було проведено митний огляд товару та складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125000/2019/905414, яким підтверджено, зокрема те, що товар позивача є стоковим (а.с. 19).
Порядок проведення огляду та переогляду товарів визначений в Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністра фінансів України від 12.12.2012 року № 1316, доказів того, що проведений огляд був здійснений з порушенням вищевказаного Порядку матеріали справи не містять та відповідачем до апеляційної скарги не надано.
При цьому, колегія суддів наголошує, що власного митного огляду товару позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.
Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.
Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.
Колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним прас - лист виробника товару та копію митної декларації країни відправлення, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Так, листом позивача №0205/19-02 від 2 травня 2019 р. повідомлено відповідача про відсутність у нього іншого прайс-листа на товар, аніж той, що був ним раніше наданий при поданні Київській митниці ДФС тимчасової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/407486 від 23 квітня 2019 р. У цьому ж листі позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому відповідно до додаткової угоди до договору продавець не зобов'язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Щодо застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, варто зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 року в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 року по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом від №0205/19-02 від 2 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ними перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та надання позивачем наявної в нього інформації для застосування другорядних методів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому, згідно з частинами п'ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Київська митниця ДФС в особі державного інспектора Полякової Ірини Михайлівни, отримавши лист позивача №0205/19-02 від 2 травня 2019 р., незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110033/2 від 2 травня 2019 р. не провела.
У матеріалах справи міститься повідомлення №fa148a72-014f-4d66-b57e-b056b6c9861d від 2 травня 2019 р., надіслане позивачу, яке не містить жодної інформації про вибір методу визначення митної вартості товару зі сторони Київської митниці ДФС, тобто носить формальний характер та не може вважатися письмовою консультацією в розумінні вищезазначених норм МК України.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
А.Г.Степанюк
Повний текст виготовлено 24 листопада 2020 року.