Справа № 826/10243/17 Суддя першої інстанції: Костенко Д.А.
24 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Степанюка А.Г.,
при секретарі - Кузик О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочину за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 року позивачем коштів у сумі 200000 грн. на депозитному рахунку № НОМЕР_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноважену особу щодо не внесення даних про позивача до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, якому необхідно здійснити виплату коштів за рахунок Фонду у розмірі 200000 грн.;
- зобов'язати Фонд включити позивача до загального реєстру вкладників ПАТ КБ «Євробанк» (далі - Банк), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 закрито провадження у справі в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним правочину за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 року позивачем коштів у сумі 200000,00 грн. на депозитному рахунку № НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
19 листопада 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 45141, представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, в той час як рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року № 826/1475/15 виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому відповідачем не обґрунтовано наявності правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 15 червня 2016 року між позивачем і Банком укладено договір №2620.8.35387.0001/Євро КБ про відкриття банківського рахунку та його розрахункове обслуговування (для Клієнтів - фізичних осіб), згідно з яким Банк відкриває позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 .
У справі наявні копії квитанцій від 15.06.2016 року №240141 про сплату позивачем комісії у сумі 30 грн. за відкриття поточного рахунку згідно із договором №2620.8.35387.0001 від 15.06.2016 року та №240142 про поповнення власного рахунку № НОМЕР_1 на 10 грн.
Також, позивач надав копію квитанції від 15.06.2016 року №240219, згідно з якою ОСОБА_2 поповнив рахунок № НОМЕР_2 на 200000 грн.
Позивач стверджує, що помилково перераховано кошти у сумі 200000 грн. на рахунок ОСОБА_2 , у зв'язку з чим він звернувся до Уповноваженої особи із заявою від 26.08.2016 року, в якій просив повернути кошти на його рахунок та не виплачувати їх ОСОБА_2 . До заяви додав копії договору від 15.06.2016 року №2620.8.35387.0001 і квитанції від 15.06.2016 року №240219.
Уповноважена особа звернулась до Фонду з листом від 29.08.2016 року №01-15/3216-БТ щодо виправлення помилки в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Уповноважена особа зазначила, що листом від 17.08.2016 року №01-17/3279 передала "Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду", в якому виявлено помилки:
1) у контрагента ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 (номер рядка у файлі "Z" = 4426) сума на відшкодування 200000 грн.;
2) у контрагента ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 (номер рядка у файлі "Z" = 6406) сума на відшкодування 1447,06 грн.;
До листа додано "Перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду" по контрагентам НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Листом Уповноваженої особи від 01.09.2016 року №01-24.2/3474 у відповідь на заяву позивача від 26.08.2016 року повідомлено про те, що листом від 29.08.2016 року №01-15/3216-БТ Банк звернувся до Фонду з клопотанням про виправлення помилки і внесення відповідних змін до переліку вкладників, який (лист) отримано Фондом 29.08.2016 року, запропоновано звернутись до Фонду.
Позивач звернувся до Фонду з листом від 06.12.2016 року, в якому зазначив, що 28.11.2016 року відбулась друга хвиля виплат вкладникам, але коштів на його рахунок не перераховано. Просив повідомити строки внесення змін до переліку вкладників.
Позивач звернувся до Фонду з листом від 05.01.2017 року, в якому просив вказати строки перерахунку коштів і здійснення відшкодування.
Листом Уповноваженої особи від 01.02.2017 року №01-14.1/142-БТ позивачу повідомлено про те, що під час перевірки правочинів було виявлено правочин (операцію), що має ознаки нікчемності згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме: правочин за вкладною операцією з розміщення 15.06.2016 оку позивачем коштів у сумі 200000 грн. на депозитному рахунку № НОМЕР_1 з призначенням платежу "Поповнення власного поточного рахунку. Без ПДВ.", що містить ознаки нікчемності правочинів, визначені п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону.
Листом Фонду від 22.02.2017 року №02-036-4157/17 позивачу повідомлено про отримання інформації про помилкове зарахування коштів, після опрацювання якої позивача буде повідомлено.
Також судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 15.06.2016 року №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» Банк віднесено до категорії проблемних.
Із 17.06.2016 року запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку згідно з постановою Правління НБУ від 17.06.2016 р. №73-рш і рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.06.2016 р. №1041. Уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію призначено Кононця В.В.
Із 17.08.2016 року розпочато процедуру ліквідації Банку згідно з постановою Правління НБУ від 16.08.2016 р. №215-рш і рішення виконавчої дирекції Фонду від 16.08.2016 р. №1523. Уповноваженою особою на ліквідацію призначено Кононця В.В .
Строк ліквідації продовжено до 16.08.2020 року. На час вирішення справи Уповноваженою особою є Волков О.Ю. згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.10.2018 р. №2740.
Згідно з наявними у справі копіями акта перевірки правочинів №23 від 09.02.2017 року і наказу Уповноваженої особи від 09.02.2017 року №11-ОД відповідачем встановлено зняття з поточного рахунку № НОМЕР_5 , що належить ТОВ «ЕСРАЙ Україна», готівки через касу Банку на загальну суму 908000 грн. з одночасним внесенням через касу Банку фізичною особою - ОСОБА_1 , який є клієнтом Банку, коштів на суму 200000 грн. для розміщення вкладу (депозиту) на власному поточному рахунку № НОМЕР_1 . Вказані операції проведено протягом короткого проміжку часу, за який Банк фактично не міг їх провести, а саме зняття готівки здійснено о 17:39:47, а внесення готівки - 17:40:05, що має ознаки "дроблення". У зв'язку з цим Комісія з перевірки правочинів дійшла висновку про нікчемність правочину (операції, транзакції) із внесення позивачем через касу Банку коштів на суму 200000 грн. для розміщення вкладу на власному поточному рахунку № НОМЕР_1 згідно з п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вважаючи незаконними дії відповідача щодо не включення інформації про гарантовану суму вкладу позивача до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Вищевказаним Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у п.41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року .
У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним правочин із зарахуванням на рахунок позивача грошових коштів у сумі 200000,00 грн., посилаючись на загальні положення ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, без конкретизації підстав визначених даною нормою.
У справі відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про те, що умови укладеного між позивачем і Банком договору, на підставі якого позивачу відкрито рахунок у Банку, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, досліджена копія договору від 15.06.2016 року таких умов не містить.
Відповідачем не зазначено фактичних обставин і не надано суду доказів здійснення Банком після віднесення його 15.06.2016 року до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Транзакція (операція) із внесення коштів на рахунок, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 р. №826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Відповідач стверджує, що внесення на рахунок позивача коштів у сумі 200000 грн. відбулось шляхом "дроблення" рахунку ТОВ "ЄСРАЙ УКРАЇНА", цим самим збільшивши суму коштів, яка може бути повернута за рахунок Фонду.
Проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги, оскільки доказів, які б засвідчували наведені відповідачем обставини і підтверджували факт отримання позивачем коштів у сумі 200000 грн. від ТОВ "ЄСРАЙ УКРАЇНА", до суду не надано.
Відповідач стверджує, що оскільки позивач здійснив операцію саме 15.06.2016 року, то даний правочин є нікчемним, так як підпадає під обмеження у діяльності банку, встановлені відповідно до п. 12.3 Глави 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. №346, зареєстр-ваного в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 р. за №1590/21902, та передбачені в абз. 13 ч. 2 рішення Правління НБУ від 15.06.2016 р. №70-рш/БТ.
Проте такі твердження відповідача є необгрунтованими, оскільки зазначене рішення Правління НБУ становить банківську таємницю і позивач не міг бути обізнаним із його змістом та встановленими обмеженнями, натомість саме банком проведена операція із зарахування коштів у сумі 200000 грн. на рахунок позивача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з зарахуванням коштів на депозитний рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
А.Г.Степанюк
Повний текст виготовлено 24 листопада 2020 року.