Справа № 620/1580/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Бородавкіна С.В.
Іменем України
23 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у донарахуванні додаткових видів грошового забезпечення та виплаті заборгованості, що виникла з вини відповідача, починаючи з 24.01.2019;
- зобов'язати відповідача провести йому донарахування додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за умови режимних обмежень, допуск Ф1 - 230,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання - 899,50 грн., премії - 115,00 грн., разом - 1244,50 грн., з урахуванням 85% - 1057,83 грн., починаючи з 24.01.2019, та виплатити заборгованість однією сумою.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлену листом від 12.03.2020 №541-567/В-02/8-2500/20, у перерахунку позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано відповідача провести позивачу з 17 лютого 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за умови режимних обмежень, допуск Ф1 - 230,00 грн., надбавки за особливо важливі завдання - 899,50 грн. та премії - 115,00 грн., з урахуванням 85% грошового забезпечення та виплатити заборгованість однією сумою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що перерахунок пенсії позивачу з 24.01.2019 здійснювався у відповідності до вимог чинного законодавства із врахуванням основних видів грошового забезпечення та на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, у якій додаткові види грошового забезпечення не зазначені.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ мало бути проведено за документами, що є у пенсійній справі. Пенсія відповідно до вказаного закону вперше йому була призначена 12.08.1999 та включала додатквоі види грошового забезпечення, які при поновленні виплати такої пенсії також підлягають включенню. Про перерахунок додаткових видів грошового забезпечення позивач не просив, а просив лише поновити їх виплату, тому посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 як на підставу невключення таких складових до пенсії вважає необгрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу була призначена вперше 12.08.1999 та виплачувалась по 30.09.2010 із врахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад 1150,00 грн., оклад за військове звання 135,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 514,00 грн., надбавка до допуск Ф1 230,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 899,50 грн., премія 115,00 грн.
У період з 01.10.2010 по 23.01.2019 позивач отримував пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
З 24.01.2019 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вбачається із матеріалів справи, ГУПФ України в Чернігівській області поновлено виплату пенсії позивачу та застосовано її перерахунок з урахуванням умов, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», на підставі довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 28.01.2019 №ФЧ60739, яка не включала додаткові види грошового забезпечення.
До складу грошового забезпечення, з якого обраховувалась пенсія з 24.01.2019, увійшли: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років (50%), що підтверджується відповідним розрахунком. До розрахунку не було включено додаткові види грошового забезпечення, які були включені в розрахунок під час призначення пенсії вперше, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Листом від 12.03.2020 за №541-567/В-2500/20 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку та зазначив, що пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що з 24.01.2019 відбулось фактичне призначення, а не перерахунок раніше призначеної пенсії, тому позивач має право на включення до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №2262-ХІІ закріплено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Статтею 7 Закону №2262-ХІІ установлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону №2262-ХІІ вислуга років для призначення пенсії у разі поновлення виплати пенсії після перерви в її одержанні, яка була раніше обчислена особі, яка має право на пенсію за цим Законом, відповідно до законодавства, яке діяло на день попереднього звільнення цієї особи зі служби, перегляду не підлягає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року (набрало законної сили 21.01.2020 https://reyestr.court.gov.ua/Review/86497069) в адміністративній справі №620/3402/19, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, встановлено наступні обставини.
Відповідно до заяви позивача йому поновлено виплату пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24.01.2019.
Судом встановлено, що з 24.01.2019 ОСОБА_1 здійснено саме перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а не її призначення. Суд зауважив, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується з належністю дослідження судом першої інстанції обставин, які визначають чи позивачу здійснено перерахунок раніше призначеної пенсії, чи відбулось її призначення вдруге. Такі обставини вже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 1 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
Згідно положень п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсій встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45) відповідне головне управління Пенсійного фонду України здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, які надійшли від уповноважених на їх видачу органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку №45.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим, до моменту отримання належної довідки від органів, які уповноважені видавати такі довідки у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії.
Отже, скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, не змінився у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103. Порядок №45 в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 також передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готували для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подавали їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Головні управління Пенсійного фонду України здійснювали перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від уповноважених органів, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, в тому числі складові грошового забезпечення, визначалася у додатку 2 Порядку №45.
Відповідно до пункту 9 порядку №45 відповідач має право перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак правом самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не має.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом цього спору є правильність перерахунку пенсії відповідачем. Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій уповноваженої особи на видачу довідки щодо складення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї адміністративної справи.
Як вбачаєтья з довідки Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 28.01.2019 №ФЧ60739 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, до складу грошового забезпечення увійшли: посадовий оклад 6060,00 грн., оклад за військовим званням 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) 3770,00 грн.
Згідно розрахунку в матеріалах справи, до складу грошового забезпечення, з якого обраховувалась пенсія відповідачем з 24.01.2019, увійшли вищезазначені складові довідки.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку №45 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, в чинних редакціях на момент здійснення перерахунку. Тому дії відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки від 28.01.2019 №ФЧ60739, виходячи із зазначених у ній складових відповідали вимогам чинного законодавства.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №240/6263/18, який відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС Укаїни має враховуватись у типових справах. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 вказане рішення залишено без змін.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову частково, оскільки позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов