15 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6292/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020, ухвалене суддею Маковською О.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу Державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду першої інстанції, в якій позивач просив скасувати довідку - розрахунок від 31.10.2019 №29165 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 за період з 13.05.2009 по 31.10.2019, зобов'язавши відповідача провести перерахунок; скасувати постанову державного виконавця Макаренко А.С. про нарахування штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості за несплату аліментів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Індустріального відділу Державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не надання належної оцінки доказам по справі, а висновки не відповідають матеріалам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що неодноразово звертався до відповідача зі скаргами, у зв'язку з чим ним пропущено строки звернення до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до ст. 123 КАС України.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів зазначає, що право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанови виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, а постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Отже обов'язком виконавця є доведення до відома учасників виконавчого провадження інформації про усі постанови, які приймаються у межах виконавчого провадження.
При цьому, можливість сторони виконавчого провадження з'ясувати інформацію про хід виконавчого провадження за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, не звільняє виконавця від вказаного обов'язку.
Виконання виконавцем своїх обов'язків, в частині доведення до відома сторін інформації про прийнятті рішення у межах виконавчого провадження, кореспондується з правом сторони отримати таке рішення та за наявності підстав оскаржити рішення у судовому порядку.
У свою чергу, наявність підстав для оскарження рішення державного виконавця можливо встановити лише за умови ознайомлення з таким рішенням та встановлення мотивів для його прийняття.
Як вбачається з матеріалів даної справи, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач, ОСОБА_1 , не отримав поштою. Оскільки за адресою, вказаною його дружиною, ОСОБА_2 , не проживав, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 16.03.2018р. №023-13/856, Внаслідок цього позивачу, ОСОБА_1 , не було відомо про відкриття виконавчого провадження за яким він є боржником.
Підпунктами 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються, лише, такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Фактично, повертаючи позовну заяву , суд першої інстанції, лише, констатував факт перебігу терміну з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту звернення до суду, не надавши належної оцінки доводам позивача, викладеним в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням відсутності такої оцінки, доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не можуть вплинути на рішення суду апеляційної інстанції по даній апеляційній скарзі.
Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку щодо передчасності та необґрунтованості висновку суду першої інстанції, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 287 КАС України та відсутні підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та його поновлення.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова