Справа № 211/1234/20
Провадження № 1-кп/211/458/20
25 листопада 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12020040720000026 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину- сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 11.06.2012 року вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 186 ч.2 КК України з до 4 років позбавлення волі; 26.09.2012 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 03.03.2015 року умовно-достроково терміном на 1 рік 2 місяці 18 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.01.2020 року приблизно об 09 годині 45 хвилин перебував за адресою свого місця мешкання по АДРЕСА_1 , в цей час до нього додому прийшов раніше йому знайомий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був чоловіком померлої матері ОСОБА_4 .. Під час спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , на ґрунті неприязних відносин стосовно фінансових питань, виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_6 ..
Діючи з цією метою, ОСОБА_4 , 09.01.2020 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні коридору вищевказаної квартири за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи настання саме таких наслідків, з мотивів раптово виниклої гострої неприязні до ОСОБА_6 , стоячи навпроти останнього обличчям до нього на відстані приблизно 50 см один від одного наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в область обличчя ОСОБА_6 , після нанесення вищезазначеного удару одразу ж наніс ОСОБА_6 ще один удар лівою рукою зжатою в кулак в область обличчя.
Після нанесення вищезазначених ударів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , боявшись за своє здоров'я та життя, розвернувся спиною до ОСОБА_4 та почав виходити з приміщення вищевказаної квартири до міжквартирної перегородки, проте, ОСОБА_4 не припинив наносити удари ОСОБА_6 , та, продовжуючи реалізовувати раптово виниклий злочинний намір, діючи умисно, взяв правою рукою дерев'яний предмет схожий на биту, яка знаходилась у коридорі, та вищезазначеним предметом наніс правою рукою зі значною силою два удари поспіль в область потиличної частини голови ОСОБА_6 , який в цей час виходив з приміщення вищевказаної квартири.
Після того, як ОСОБА_6 вийшов з приміщення вказаної квартири з міжквартирної перегородки до межповерхового майданчику під'їзду вищевказного будинку, розташованого за вищевказаної адресою, ОСОБА_4 припинив свої протиправні дії.
В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, лінійного перелому лобної кістки з переходом на темьяну кістку праворуч, забою головного мозку, субдуральної гематоми праворуч, які відповідно до висновку судово медичної експертизи №283 від 20.02.2020 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину визнав повністю та пояснив, що він дійсно при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, однак просив врахувати, що вчинив він так, оскільки дізнавшись про те, що померла його мати, яка разом з потерпілим на час своєї смерті знаходилася на заробітках за кордоном, він вважав, що в її смерті винен саме потерпілий. На теперішній час у вчиненому розкаявся, жалкує з приводу тих наслідків, що настали від його дій.
Під час судового розгляду кримінального провадження до суду надійшла угода укладена між прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12020040720000026, з одного боку, та обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, до якої долучена письмова згода на укладення вказаної угоди потерпілого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 на угоді наполягали та просили суд її затвердити, захисник ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_6 не заперечували проти затвердження судом вищевказаної угоди.
Виходячи із змісту даної угоди ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначених в обвинувальному акті діяннях, прокурор і обвинувачений погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, вину визнає в повному обсязі з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені прокурором та судом.
Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що він підтримує укладену між обвинуваченим та прокурором угоду про визнання винуватості, фактичні обставини викладені в обвинувальному акті та угоді не заперечує, в повному обсязі з узгодженою мірою покарання згоден, його згода на угоду є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення вищевказаної угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені прокурором та судом, просив врахувати, що на сьогоднішній день вони з обвинуваченим примирилися.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно положень ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесений до тяжких злочинів, міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст. 121 КК України та положенням ст. 75,76 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.ч. 4,5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості. ОСОБА_4 раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину. Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання, потерпілий ОСОБА_6 не заперечує проти затвердження вищевказаної угоди та призначення узгодженого між прокурором та обвинуваченим покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором та обвинуваченим.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 372, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12020040720000026, з одного боку, та обвинуваченим у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, у присутності захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про визнання обвинуваченим ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на три роки, якщо протягом цього строку він не вчинить кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 ч.1 п.1,2 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.01.2020 року - скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти з зали суду.
Речові докази:
- дерев'яну биту, зріз ганчірки зі слідами РБК, змив РБК на марлевий тампон, халат світло синього кольору зі слідами РБК, зразок речовини для змиву на марлевому зрізі, що передані на зберігання до камери схову Довгинцівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, при цьому: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4,6,7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Суддя: ОСОБА_1