08 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2327/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №280/2327/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерство оборони України про визнання протиправним рішення та зобов'зання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 06 квітня 2020 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 14 протоколу засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24 від 14.02.2020 року;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 33-місячного грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 14 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №24 від 14.02.2020 року. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 33-місячного грошового забезпечення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дану справу розглянуто у порядку письмового провадження відповідно до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 10.08.1964 року по 06.06.1993 року проходив військову службу, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_1 . Позивач є особою, якій встановлено статус інваліда війни І групи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 від 11.07.2012 року.
Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 686 від 12.09.2007 у позивача було виявлено захворювання: «Початкові прояви церебрального атеросклерозу. Початкові прояви атеросклерозу аорти. Сечо-кам'яна хвороба у фазі ремісії. Хронічний двосторонній кохлеарний неврит», а в подальшому, згідно виписки із історії хвороби №11407 Запорізької ОКЛ за 2007 р. захворювання: «Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., гіпертензивне серце. ІХС, стенокардія напруги, ІІІ ФК, СН-2А ст. Церебральний атеросклероз ІІІ ст. Дисциркулярна енцефалопатія ІІІ ст., синдром паркінсонізму, змішана форма», - захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку; Захворювання: «Деформуючий артроз колінних суглобів без порушення функції. Міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондільоз шийного відділу хребта без порушення функції. Варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки без порушень функції», так, пов'язані з проходженням військової служби.
19 вересня 2007 року позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 083057.
20 червня 2012 року під час повторного огляду ОСОБА_1 встановлено безстроково І Б групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, виникнення якого пов'язане з проходженням військової служби (довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АД № 177805 від 09.07.2012 року.
Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 24 від 14.02.2020, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Причиною відмови зазначено, що капітан в запасі ОСОБА_1 (Запорізький ОВК), 06.06.1993 звільнений з військової служби та 19.09.2007 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АД № 083057 від 19.09.2007). 20.06.2012 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю І групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія АД №177805 від 20.06.2012). Ураховуючи, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - серпень 2019 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у серпні 2019 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, п. 2 наведеної постанови Кабінету Міністрів України установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу І групи інвалідності (20.06.2012 року), а саме Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року (далі - Закон №2011-ХІІ), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.
При цьому ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, у редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок №499).
Так, відповідно до п.п. 2 п. 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач з відповідною заявою звернувся із пропуском трирічного строку звернення, встановленого п. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.
Так, приписами пункту 2 Порядку №975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Днем виникнення права на одноразову грошову допомогу як інваліду І групи у позивача є 20 червня 2012 року відповідно до приписів п. 3 Порядку №975, що відповідачем не заперечується, а тому виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
Приписами п. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Наведена норма закону набрала чинності з 01 січня 2014 року відповідно до п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI від 04.07.2012.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, в силу приписів ст. 58 Конституції України, п. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII, внесена Законом України № 5040-VI від 04.07.2012 «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», набрала чинності 01 січня 2014 року, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.
Отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону №2011-ХІІ законодавство пов'язує з фактом встановлення особі тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.
Таким чином, у спірних правовідносинах застосовується редакція ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла до 01 січня 2014 року, оскільки І група інвалідності встановлена позивачу у червні 2012 року.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 по справі № 336/2660/17 (2-а/336/285/2017).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань Міноборони України, як підставу для відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, на те, що останній не має права на одержання такої допомоги, так як він звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то такі посилання судом оцінювалися критично, оскільки як вже зазначено вище, право на отримання допомоги у позивача виникло не на час звільнення, а на час встановлення йому інвалідності І групи, у зв'язку з чим у спірному випадку застосуванню підлягають саме положення Закону №2011-ХІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» №328 від 03.11.2006, а також Порядку №499.
Крім того, колегія суддів критично розцінює доводи апелянта стосовно не вірного визначення судом першої інстанції розміру одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що в довідці до акту огляду МСЕК серії АД № 177805 від 09.07.2012 року зазначено причину інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, а тому в даному випадку розмір одноразової грошової допомоги визначено другій частині абзацу 2 пункту 2 Постанови № 499 - 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись статями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №280/2327/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко