про залишення позовної заяви без руху
25 листопада 2020 року справа № 580/5292/20
м. Черкаси
Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/5292/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області
про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.
24.11.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, що полягає у відмові перерахувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області від 18.08.2020 № 21/582 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-12 від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України № 2011-12 від 20.12.1991 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі №160/8324/19, із врахуванням раніше виплачених сум із 01.01.2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області від 18.08.2020 № 21/582 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад (35 тарифний розряд) - 6630,00; оклад за військовим званням (майор) - 1350,00; надбавка за вислугу років - 45% - 3586,50; надбавка за особливості проходження служби - 39% - 4507.04; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 15% - 994,50; преміювання - 10% - 663,00, всього 17721,04 розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-12 «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-12 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі №160/8324/19, із врахуванням раніше виплачених сум із 01.01.2018.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частино 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У правовій позиції Верховного Суду України у рішенні від 22.02.2017 у справі №6-17цс17 зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також слідує із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Про виплату пенсії, що є щомісячним платежем, у меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, тому позивач, звернувшись 23.11.2020 (дата подачі позову на пошту) до суду з позовними вимогами про перерахунок пенсії з 01.01.2018 пропустив строк звернення до суду, не навівши поважних та об'єктивних причин пропуску зазначеного строку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №522/6205/17 (ЄДРСР 74486787).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (ЄДРСР 86401310) зазначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Соціально-економічні права не є абсолютними. Пенсії виплачуються за рахунок сплати ЄСВ.
Позивачем у позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено у контексті реалізації дискреційних повноважень суб'єктом владних повноважень з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням виключення пункту 3 Постанови № 103 (згідно постанови КМУ № 1088) та наявну згадку на цей пункт у пункті 5 Постанови № 103.
Позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до довідки виданої Управлінням Служби безпеки України в Черкаській області від 18.08.2020 № 21/582 із 01.01.2018, проте у позові не обґрунтовує підстав здійснення перерахунку саме з 01.01.2018, не надає докази на підтвердження наявного страхового стажу та/або сплати ЄСВ, натомість посилається на рішення від 24.06.2020 Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19, де зазначено, що з 05.03.2019 виникли підстави для перерахунку пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії , залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:
- нової редакції позовної заяви із зазначенням: позовних вимог сформованих відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України; обґрунтування позовних вимог відповідно до обставин справи та доказів на їх підтвердження;
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку;
- доказів на які позивач посилається у обґрунтування позовних вимог.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя Л.В. Трофімова