про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 листопада 2020 р. № 400/5235/20
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з
адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, вул. Миру, 2-а, с. Доброжанівка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56312; Приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро", вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Врадіївський район, Миколаївська область, 56300
про:визнанням акта від 26.04.2018 протиправним та недійсним,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (далі - відповідач - 1), Приватного підприємства «Виробничо - комерційне підприємство «Каро» (далі - відповідач-2), в якій просить визнати протиправним та недійсним акт обстеження посівів озимої пшениці від 26.04.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватне підприємство «Виробничо - комерційне підприємство «Каро» незаконно використовує земельні ділянки, належні позивачу на праві власності, проводить несанкціоновані дії з кадастровими номерами, проводить реєстрацію недійних договорів, використовує незаконно отримані особисті дані його паспорту, у чому відповідачу-2 допомагають посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування. 26.04.2018 відповідач-2 здійснив незаконне обстеження земельних ділянок позивача, про що складений акт, підписаний, в тому числі землевпорядником Доброжанівської сільської ради. Позивач посилається на те, що присутність на акті підпису посадової особи та печатки Доброжанівської сільської ради свіядить про вчинення адміністративного правопорушення. Позивач зазначає про здійснення повторної реєстрації іншого речового права на його земельну ділянку, але позовних вимог про оскарження будь-яких дій чи рішень реєстратора не висуває.
В обґрунтування юрисдикції і підсудності позову позивач посилається на те, що «компетенція у вирішенні таких спірних правовідносин, покладається саме на адміністративні суди, оскільки виникає спір про адміністративне правопорушення».
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі за цим позовом, суд виходить з такого.
За приписами пункту четвертого частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими документами, суд вважає, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає до розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів другого та сьомого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 918/843/17.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права власності позивача на земельні ділянки та вчиненням, за твердженням позивача, адміністративного правопорушення відносно належних йому земельних ділянок.
Матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо здійснення відповідачем-1 владно-управлінських функцій відносно позивача у спірних правовідносинах.
Участь землевпорядника в обстеженні земельних ділянок не свідчить про виконання відповідачем-1 при цьому владно-управлінських функцій, що призвели до виникнення публічно-правових відносин.
Оскаржуваний акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
Відповідач-2 не має статусу суб'єкта владних повноважень і виступає учасником цивільно-правових відносин.
У спірних правовідносинах чітко вбачається наявність у позивача майнового інтересу, а переданий на вирішення суду спір обумовлений порушенням приватного майнового права конкретного суб'єкта (позивача).
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України ("Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів"), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що таку позовну вимогу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Щодо аргументів позивача про вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.
Згідно із статтями 2, 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Пункт третій частини другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України установлює, що на справи про накладення адміністративних стягнень юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Суд роз'яснює, що справи про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення визначеними цим Кодексом органами (посадовими особами) залежно від складу адміністративного правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею цього Кодексу.
За приписами пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, у відкритті провадження у справі належить відмовити.
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом першим частини першої статті 170, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна