10 листопада 2020 року м. Львів справа №380/6650/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Терлецький О.О.,
за участю:
представника позивача - Мушинського Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП - 14627» до Управління транспорту і зв'язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське АТП - 14627» до Управління транспорту і зв'язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, у якій (з врахування заяви про уточнення позовних вимог) позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині скасування умови організатора перевезень по об'єктах конкурсу №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин (про те, що транспортні засоби повинні відповідати екологічному стандарту не нижче Євро 5), що була опублікована 12.08.2020 року в газеті «Львівська пошта» №64 (2281);
- зобов'язати відповідача провести конкурс по об'єктах №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин на умовах, які були опубліковані 15.07.2020 року в газеті «Львівська пошта» №56 (2273);
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 21.08.2020 прийнято позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 02.09.2020, витребувано у відповідача докази, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
17.09.2020 на адресу суду надійшли докази від відповідача на виконання ухвали суду.
Ухвалою від 30.09.2020 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача докази.
09.10.2020 на адресу суду надійшли докази від відповідача на виконання вимог ухвали суду.
Позиція позивача:
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №190/0/5-20 від 19.03.2020 уповноважено Управління транспорту та зв'язку обласної державної адміністрації на здійснення функцій організатора пасажирських перевезень на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), Відповідно до п.1.2 згаданого розпорядження, відповідачу надано повноваження щодо здійснення усіх заходів, пов'язаних з організацією проведення конкурсу з перевезення пасажирів на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території області. Тому, відповідач є організатором конкурсу як орган виконавчої влади, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс. На виконання делегованих функцій, відповідачем було оголошено конкурс з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, про що 15.07.2020 в газеті «Львівська пошта» №56 (2273), було надруковано відповідне оголошення про проведення вищезазначеного конкурсу з перевезення пасажирів. У списку об'єктів конкурсу були визначені №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин додатково у графі вимоги до автобусів, щодо усіх основних автобусів визначена помітка «**», відповідно до чого організатором перевезень визначено, що для роботи на вказаних об2єктах конкурсу транспортні засоби повинні відповідати екологічному стандарту не нижче Євро 5». Однак, 12.08.2020 в газеті «Львівська пошта» №64 (2281), було опубліковано оголошення про уточнення умов конкурсу, відповідно до яких скасовано вимогу щодо відповідності транспортних засобів екологічному стандарту не нижче Євро 5. Позивач вважає, що такі суттєві зміни умов конкурсу в частині скасування вимог екологічного стандарту Євро 5 є протиправним та такими, що грубо порушують права та охоронювані законом інтереси позивача по справі. Вважає, що скасування вимог по екологічному стандарту Євро 5 є жодним чином не обґрунтованим та непослідовним. Більше того, такі дії явно суперечать інтересам позивача по справі, оскільки придбання чи взяття в користування автобусів такого екологічного класу тягне за собою значні фінансові витрати, так і позиції міської влади м. Моршина. Вважає, що скасування такої умови грубо суперечить меті проведення конкурсу, визначеної п.5 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою КМ України від 03.12.2008 №1081 та ст.2 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити у повному обсязі.
Заперечення відповідача:
02.09.2020 відповідачем подано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. П.10 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою КМ України від 03.12.2008 №1081 (далі - Порядок), організатор затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до ст.44 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім обов'язкових, організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу. Пунктом 36 Порядку встановлено, що інформація про будь - яку зміну умов конкурсу повинна бути доведена до відома усіх перевізників - претендентів не менш як за 20 днів до дати проведення конкурсу шляхом опублікування у засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про конкурс. Управлінням надано уточнення до вищевказаного оголошення, що опубліковано в газеті «Львівська пошта» №64 (2281) від 12.08.2020. На твердження позивача щодо фінансових витрат для взяття в користування чи придбання автобусів класу Євро 5 для участі у відповідному конкурсі та неврахування інтересів Моршинської міської ради повідомив, що згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Також звертають увагу на те, що встановлення додаткових умов конкурсу та внесення відповідних уточнень до оголошення про конкурс належить до дискреційних повноважень відповідача. Тому, просить відхилити позовні вимоги позивача повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 19.03.2020 №190/0/5-20 Управлінню транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації делеговано повноваження організатора пасажирських перевезень на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, зокрема: відкриття, закриття та зміни міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Львівської області; затвердження умов конкурсу з визначення пасажирських автоперевізників на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, на кожен конкурс окремо; визначення та затвердження об'єктів конкурсу з мережі міжміських і приміських автобусних маршрутів загального користування, що не виходять за межі території Львівської області, та або їх оборотних рейсів, тощо.
Так, відповідачем оголошено про конкурс з перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Львівської області (внутрішньо обласні маршрути) в газеті «Львівська пошта» №56 (2273) від 15.07.2020, що відбудеться 10.09.2020 року.
Відповідачем надано уточнення до вищенаведеного оголошення, що опубліковане в газеті «Львівська пошта» №64 (2281) від 12.08.2020, зокрема, скасовано умову організатора перевезень на об'єктах конкурсу №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 транспортні засоби повинні відповідати екологічному стандарту не нижче Євро 5.
Не погодившись із зміною умов конкурсу, проведеною організатором, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є дії організатора конкурсу, Управління транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації в частині скасування умов по об'єктах конкурсу №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин про відповідність транспортних засобів екологічному стандарту не нижче Євро 5, що були опубліковані 12.08.2020 в газеті «Львівська пошта» №64 (2281).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про автомобільний транспорт», забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.
Відповідно до ст.43 вказаного Закону, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів). На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами. Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи на міжнародному автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.44 вказаного Закону, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. У разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що містять характеристику наявних автобусів, які перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті, а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років. У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться серед претендентів, які пропонують використовувати на даному маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю, параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та територіальних органів Національної поліції, а також громадських організацій у сфері автомобільного транспорту. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.
Процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі області (внутрішньообласний маршрут), автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут), автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут), та автобусному маршруті, що проходить у межах об'єднаної територіальної громади (далі - конкурс), а також процедуру визначення автомобільного перевізника для роботи на міжміському і приміському автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут) визначає Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМ України №1081 від 03.12.2008 (далі - Порядок).
Відповідно до п.10 Порядку, організатор перевезень затверджує умови конкурсу, в тому числі обов'язкові, відповідно до статті 44 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Крім обов'язкових організатор може затверджувати додаткові умови конкурсу (наявність у перевізника GPS-системи, встановленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор встановлює вимогу щодо забезпечення роботи на об'єкті конкурсу, який включає міські та приміські внутрішньообласні автобусні маршрути загального користування, транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, в кількості до 35 відсотків загальної кількості автобусів до 31 грудня 2019 р. та до 50 відсотків - з 1 січня 2020 року.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що інформація про будь-яку зміну умов конкурсу повинна бути доведена до відома всіх перевізників-претендентів не менш як за 20 днів до дати проведення конкурсу шляхом опублікування у засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про конкурс.
Судом встановлено, що інформація про зміну умов конкурсу опублікована в засобах масової інформації, в яких було розміщено оголошення про конкурс (в газеті «Львівська пошта») 12.08.2020, тобто своєчасно, з дотриманням вимог п.36 Порядку.
Щодо повноважень відповідача, як організатора конкурсу в частині встановлення та зміни умов конкурсу, такі відносяться до дискреційних повноважень останнього, з огляду на наступне.
Згідно наукового висновку Верховного Суду «Щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов'язаних з діями організатора конкурсу, Управління транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації в частині скасування умов по об'єктах конкурсу №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин про відповідність транспортних засобів екологічному стандарту не нижче Євро 5.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».
Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу, як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Наведеною правовою нормою встановлено, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності); (д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
З наведеного слідує необхідність з'ясування обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Позивачем не наведено обставини, які б вказували, що оскаржувані дії відповідача зумовлюють правові наслідки для нього у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та будь-яких обов'язків, чи ставлять його у нерівне становище з іншими учасниками конкурсу. Аргументація позовних вимог зводиться лиш до понесення збитків позивачем, зумовлених зміною умов конкурсу. Однак, жодних позовних вимог про стягнення з відповідача збитків позивачем не заявлено.
Покликання позивача на норми Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів», не беруться судом до уваги, оскільки вказаним нормативним актом регулюються відносини щодо ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації ввезених або виготовлених в Україні транспортних засобів, а не забезпечення організації пасажирських перевезень у межах області.
Слід вказати, що задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які не впливають на суб'єктивні права та обов'язки особи. У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Під час судового розгляду спору позивач належними засобами доказування не підтвердив, що оскаржуваними діями відповідача щодо зміни умов конкурсу порушено його персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси, не навів, в чому безпосередньо полягає порушення його прав та які конкретні негативні наслідки настали безпосередньо для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення. Безпосередньо позивач не є потерпілим від оскаржуваних дій, оскільки вони не спричинили суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
Оскаржуваними діями не порушені індивідуально визначені права чи інтереси позивача, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями організатора конкурсу, Управління транспорту та зв'язку Львівської обласної державної адміністрації в частині скасування умов по об'єктах конкурсу №101, №102, №103, №104, №105, №106, №107, №108, №109, №110, №111, №112, №113 по маршруту №790 Львів АС «Автовокзал Двірцевий» - Моршин критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому відсутня правові підстави для визнання її протиправними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.11.2020 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна