24 листопада 2020 року справа №380/1977/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Жовковська Ю.В.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24.02.2020 року №09/33.7/ НОМЕР_1 про накладення штрафу у розмірі 141690 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про накладення на неї штрафу від 24.02.2020 року є протиправною, оскільки з її змісту вбачається, що позивачем до виконання трудових обов'язків було залучено ОСОБА_2 , однак не зазначено ні дати, коли була здійснена перевірка, ні фактичних обставин, а саме ким та коли встановлювалась особа ОСОБА_2 , яким чином встановлювалось, що саме вона працює на позивача. Зазначає, що не залучала та не уповноважувала та не залучала нікого здійснювати діяльність від її імені. Вказує, що протягом жовтня-грудня 2019 року практично не працювала через хворобу. Перевірка контролюючим органом була ініційована внаслідок анонімного дзвінка через конкуренцію. Окрім того, посилається на Закон України №378-ІХ від 12.12.2019 року, яким пом'якшено відповідальність за порушення трудового законодавства, зокрема допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що 08.01.2020 року за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області у торговому павільйоні, де здійснює господарську діяльність позивач за виконанням трудової функції зафіксовано ОСОБА_2 , яка допущена до роботи без укладення трудового договору. Вказує, що доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки за словами ОСОБА_2 саме за результатами усної домовленості між позивачем та ОСОБА_2 , остання була допущена до роботи. Зазначає, що притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватись відповідно до редакції ч.2 ст.265 КЗпП України, яка діяла на день виявлення порушення. Окрім того, на момент проведення перевірки позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (1 група), що не передбачає використання найманої праці.
Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року задоволено частково заяву позивача про забезпечення її позову. Зупинено дію постанови т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Єзерської О.І. про накладення штрафу уповноваженими особами від 24.02.2020 року за №09/33.7/ НОМЕР_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/1977/20.
Ухвалою суду від 11.08.2020 року поновлено строк проведення підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою суду від 08.10.2020 року продовжено підготовче провадження на 30 днів.
Протокольною ухвалою суду від 03.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін з мотивів запровадженням карантину, пов'язаного із запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача від 24.11.2020 року про відкладення розгляду справи, оскільки діяльність суб'єктів владних повноважень не зупинялась внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а, відтак, відповідач міг забезпечити явку свого представника у судове засідання, призначене на 24.11.2020 року о 15 год. 30 хв.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
08.01.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області було складено акт(довідку) №09/33.7/ НОМЕР_1 про проведення фактичної перевірки, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
24.02.2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09/33.7/2080708980.
Мотивами згаданої постанови є порушення позивачем вимог ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року.
Не погодившись з вказаною постановою позивач звернулася з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09/33.7/2080708980 від 24.02.2020 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, в редакції, з наступними змінами та доповненнями (надалі - КЗпП України) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України в редакції, яка діяла на момент прийняття відповідачем спірного рішення, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
02.02.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» № 378-ІХ від 12.12.2019 року, яким внесені зміни до ч.2 ст.265 КЗпП України.
Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, у редакції від 02.02.2020 року, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження
На виконання ч.3 ст.24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 413).
Абзацом першим Порядку передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Абзацом п'ятим Порядку встановлено, що інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №509).
Абзацом першим п.2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Відповідно до абзацу сьомого п.2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до п.4 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок інспекційного відвідування позивача виявлено порушення законодавства про працю (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору), за результатами якого складено акт №09/33.7/ НОМЕР_1 від 08.01.2020 року та прийнято постанову №09/33.7/ НОМЕР_1 від 24.02.2020 року , якою притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 141690 грн. 00 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують порушення позивачем вимог законодавства про працю. Зокрема, акт №09/33.7/ НОМЕР_1 від 08.01.2020 року, який містить обставини, встановлені в ході перевірки, акт відмови від підпису №11/33.7/ НОМЕР_1 від 08.01.2020 року, пояснення ОСОБА_2 , яка здійснювала торгівлю за прилавком позивача.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач фактично допустила працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору, а тому Головним управлінням ДПС у Львівській області правомірно встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо допуску працівника до роботи.
Однак, суд звертає увагу, що на момент інспекційного відвідування та виявлення правопорушення (08.01.2020 року) ч.2 ст.265 КЗпП України діяла в редакції, якою була передбачена санкція у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Проте, на момент прийняття оскаржуваної постанови (24.02.2020 року) - після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 року № 378-ІХ, за те саме правопорушення встановлена інша санкція, зокрема, для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/1999 зазначено таке.
«В Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.
Положення окремих статей Конституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні (стаття 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.
Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.».
Статтею 42 Конституції України гарантовано кожному право на підприємницьку діяльність.
Зміст Підрозділу 1 Розділу ІІ ЦК України, а саме включення до нього Глави 5 «Фізична особа - підприємець» та особливості відповідальності фізичної особи - підприємця усім майном, передбаченої ст.52 цього ж Кодексу, дозволяють суду стверджувати, що статус фізичної особи-підприємця вказує на діяльність фізичної особи, а не на її належність до певного виду осіб (суб'єктів) у відносинах, які регулюються чинним законодавством України.
Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що позивач у справі є фізичною особою в розумінні чинного законодавства України, на яку поширюється зворотна дія в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують юридичну відповідальність.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем фактично порушено вимоги трудового законодавства, однак до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція ч.2 ст.265 КЗпП України, яка була чинною на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, та яка пом'якшувала відповідальність, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Тому твердження відповідача, що притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватись відповідо до ч.2 ст.265 КЗпП України, яка діяла на момент виявлення порушення, не береться судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критерію правомірності, передбаченого п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, у відповідності до ч.6 ст.157 КАС України суд зазначає, що заходи забезпечення позову зберігатимуть свою дію до набрання законної сили цим рішенням.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 24.02.2020 року №09/33.7/ НОМЕР_1 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 141690 грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять ) грн. 90 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Я.Мартинюк